У Миколаєві не вщухає суспільна дискусія щодо стану комунального транспорту. Попри регулярні звіти КП «Миколаївпастранс» про покращення роботи підприємства, частина містян переконана: реальна ситуація на маршрутах далека від тієї, яку описують в офіційних повідомленнях.
До редакції “Акценту” звернулися мешканці мікрорайону “Соляні”, Тернівка, Велика Корениха, Варварівка.
Наталія, кандидат педагогічних наук, яка проживає на проспекті Героїв України написала:
“Вирішила сходити на спектакль мого улюбленого Миколаївського національного академічного українського театру драми та музичної комедії, отримала величезне задоволення. Втім, весь настрій зіпсувався після того, як протягом 45 хвилин очікувала транспорт, щоб дістатися додому. Довелося їхати на таксі”.
Марина, медсестра з Великої Коренихи:
“Працюю позмінно, тож доводиться іздити на роботу й з роботи вистематично. Десятки років нам обіцяють “покращення” з маршрутками. Навіть, ще до війни обіцяли комунальний транспорт. Це так завжди міська рада говорить перед виборами, а потім про нас забувають”.
Світлана Вікторівна живе у Варварівці, а працює в Інгульському районі. Вона каже:
“Дістатися додому післі роботи – це справжній екстрим. Часто їду на таксі. Половина зарплати витрачається на проїзд. А виходу немає, мені потрібно дітей годувати”.
Аналогічні проблеми у мешканців інших мікрорайонів міста.
До того ж стало відомо, що й водії довго не затримуються на роботі: причини різні.
Вже не вперше на цю болючу проблему звертає увагу керівник Миколаївської міської організації ВО “Батьківщина” Олег Лівенцев. Він різко відреагував на черговий звіт перевізника, поставивши під сумнів заяви про позитивні зміни.
За його словами, інформація про інтервал руху автобусів у 15–20 хвилин більше нагадує бажаний показник, ніж реальність.
«Інтервал 15–20 хвилин — це, мабуть, бажаний інтервал, який більше випадковість, ніж система», — зазначає він.
Окрему увагу очільник організації звертає на регулярні технічні несправності автобусів. На його думку, постійні поломки стали вже звичним поясненням затримок та зривів рейсів.
«Може, треба було купити транспорт, який їздить, а не той, що постійно лікується?» — іронізує Лівенцев.
Не менш гострою, на його думку, залишається проблема вечірнього транспортного сполучення. Якщо рух окремих маршрутів фактично завершується близько 18:00, це створює значні труднощі для мешканців, які працюють у вечірній час або повертаються додому пізніше.
«Робота до 18:00 — офіційне зізнання, що після шостої вечора місто стає недоступним для нормального життя», — пише політичний лідер.
Водночас він критично оцінює й регулярні повідомлення підприємства про покращення роботи.
«Ми постійно покращуємося» — найкращий мем року. Покращення помітні хіба що в тому, як майстерно підприємство пише відписки, замість надання якісних послуг», — зазначає Лівенцев.
На думку багатьох містян, проблема має більш системний характер. Уже не перший рік у Миколаєві точаться дискусії щодо необхідності масштабного оновлення комунального автопарку. Громадськість неодноразово порушувала питання закупівлі сучасних автобусів, які були б більш надійними, економічними та комфортними для пасажирів.
Натомість значні ресурси підприємства продовжують спрямовуватися на ремонт техніки, яка вже тривалий час перебуває в експлуатації. Саме це, на думку критиків нинішньої транспортної політики, не дозволяє кардинально змінити якість перевезень.
Питання розвитку громадського транспорту давно виходить за межі господарської діяльності одного підприємства. Для великого прифронтового міста стабільне транспортне сполучення є складовою безпеки, доступності медичних послуг, роботи підприємств та повсякденного життя тисяч мешканців.
Саме тому миколаївці очікують не лише оптимістичних звітів, а й конкретних рішень щодо оновлення рухомого складу, збільшення кількості автобусів на маршрутах, скорочення інтервалів руху та забезпечення повноцінної роботи транспорту у вечірній час.
«Може, досить писати художню літературу? Ми хочемо їздити, а не читати звіти про те, чому це “неможливо”», — підсумував Олег Лівенцев.
