У Рибаківській середній школі на Березанщині відбувся патріотичний забіг «Шаную воїнів — біжу за Героя». Цей захід став особливою формою пам’яті про захисників і захисниць України, які віддали свої життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
На старт вийшли учні та вчителі ліцею, вихователі дошкільного закладу, працівники культури, прикордонники, внутрішньо переміщені особи та представники благодійного фонду «Рокада».
Цього дня поруч із громадою були й ветерани — Микола Ніколаєв та Олександр Фокін. За їхніми плечима — власний досвід війни, важкі випробування та справжня ціна військового братерства. Їхня присутність стала ще одним важливим нагадуванням: війна — це не лише сторінки історії, а долі людей, які продовжують жити поруч із нами.
Наймолодшій учасниці забігу, Варварці, лише п’ять років. Та навіть у такому віці вона вже стала частиною великої спільної справи — справи пам’яті та вдячності.
Кожен біг за свого Героя
Для учасників це був не просто спортивний забіг. Кожен виходив на дистанцію з думкою про конкретну людину, яка захищала Україну, свою родину, рідну землю та наше майбутнє.
Цього дня згадували Миколу Стогу, Олександра Фірсова, Владислава Лук’янюка, Дмитра Пантюха, Дениса Межейнікова, Віктора Олійника, Олександра Лугового, Володимира Андронюка.
Пам’ять об’єднала також учасників АТО — Валентина Кардаша, Романа Демчука та Миколу Тріско.
Дистанцію долали, вшановуючи Євгена Компаненка, Святослава Грішіна, Вадима Третьякова, Миколу Мартинюка, Віталія Переберіна та Андрія Шевердіна.
Окремо учасники забігу згадали загиблого Артема Антоненка, чиє життя обірвалося, коли йому було лише 10 років.
Пам’ятали цього дня і волонтерку Олену Постарніченко-Плохенко, яка від початку повномасштабного вторгнення присвятила свої дні допомозі українським військовим.
Бігли не заради результату — заради пам’яті
У кожному кроці цього забігу була вдячність.
Вдячність тим, хто став на захист України. Тим, хто виборював для інших право прокидатися вранці, навчатися, працювати, мріяти, виховувати дітей і будувати плани на майбутнє.
«Шаную воїнів — біжу за Героя» — це більше, ніж спортивна ініціатива. Це спосіб сказати: ми пам’ятаємо.
Адже пам’ять — це не лише знати імена. Це зберігати історії людей, розповідати про них дітям, передавати їх наступним поколінням і власними вчинками доводити, що подвиг кожного захисника не був марним.
Особливо важливо, що в цьому заході разом були діти й дорослі, ветерани та цивільні, освітяни, представники різних служб і громадських організацій. Так формується жива пам’ять — не лише в словах, а у спільних діях.
Рибаківка цього дня бігла не просто дистанцію.
Вона бігла за Героїв.
За тих, хто віддав найдорожче.
За тих, чиї імена мають залишатися в серцях.
За Україну, яку вони захищали.
Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.
Дивіться відео:
