Разом із однодумцями Олег Лівенцев створив окрему благодійну організацію «Опора Батьківщини». Чому він зосередився на допомозі людям? Чи не є благодійність новим політичним піаром? І що стоїть за його публічними суперечками з Віталієм Кімом та Олександром Сєнкевичем? Говоримо прямо.
— Кажуть, ви залишили роботу в «Батьківщині». Це правда?
— Ні. Я не виходив із партії й досі є помічником Юлії Тимошенко. Просто зараз більше уваги приділяю благодійності. Політична робота важлива, але люди потребують допомоги не колись після виборів, а вже сьогодні.
— Ви створили «Опору Батьківщини». Назва звучить так, ніби це партійна організація. Ви не вводите людей в оману?
— Ні. «Опора Батьківщини» — окрема благодійна організація. Вона не має стосунку до партії «Батьківщина» й не є її підрозділом. Це проєкт, який ми створили разом із друзями для підтримки людей. Розумію, що назва може викликати запитання, тому одразу пояснюю: партійна діяльність і благодійність — різні напрямки.
— Звідки взялася назва «Опора Батьківщини»?
— Батьківщина є, але людям потрібна опора, щоб стати на ноги. Саме за цим принципом ми й працюємо.
— Критики кажуть, що благодійність — зручний спосіб зробити собі рекламу. Що відповісте?
— Репутацію не створиш самою назвою чи фотографією. Її створює робота, яку люди можуть перевірити: кому допомогли, що зробили, як використали ресурси. Якщо організація не показує результатів, люди мають право ставити запитання. Ми маємо бути готові на них відповідати.
— Кому ви плануєте допомагати?
— Людям, які опинилися у складних обставинах і потребують конкретної підтримки. Напрямки роботи мають відповідати реальним потребам громад. Не хочу обіцяти все й одразу. Хочу зібрати команду, яка працюватиме відповідально й доводитиме справи до результату.
— Ви шукаєте однодумців по всій країні. Це амбіція створити велику політичну мережу?
— Наша мета — розвивати благодійну діяльність у різних регіонах України. Нам потрібні люди, які знають потреби своїх громад і готові долучатися до допомоги. Якщо хтось бачить у кожній ініціативі політичний розрахунок — це його право. Але оцінювати нас треба за тим, що ми робимо для людей.
— Хто саме поруч із вами? Можна почути ці прізвища? У Telegram-каналах пишуть, що вас спонсорує Вадим Альперін, якого називають «королем контрабанди».
— Якщо чесно, мені дуже смішно це чути. Я особисто не знайомий із Вадимом Альперіним. Сьогодні людей, які вкладають у проєкт власні кошти, троє: я, мій друг Ігор Гончаров — громадський діяч і голова «Опори Батьківщини», та мій друг Леонід Фельдштейн — бізнесмен і громадський діяч. Ми вкладаємо особисті кошти й залучаємо однодумців.
— Перейдімо до політики. Ваші суперечки з Віталієм Кімом — це боротьба за відповідальність чи особиста війна?
— Я критикую посадовців за їхні рішення та публічні дії. Це не означає особистої неприязні. Коли йдеться про владу, суспільство має право запитувати: що зроблено, як витрачені кошти, хто відповідає за результат? Посада дає повноваження, але разом із ними — і відповідальність.
— Але Кіма ви критикуєте гостро. Де межа між принциповістю та політичним піаром?
— Межа там, де замість фактів з’являються образи й безпідставні звинувачення. Я не вважаю, що посадовців треба критикувати пошепки, щоб нікого не образити. Але серйозні твердження мають спиратися на факти, а запитання — мати суспільний сенс. Влада не може вимагати довіри, якщо не готова відповідати на незручні запитання.
— А з Олександром Сєнкевичем у вас теж політична суперечка?
— Якщо міський голова ухвалює рішення, які впливають на життя миколаївців, він має пояснювати їх мешканцям. Я публічно порушував питання, які турбують людей, зокрема щодо міських проблем і роботи влади. Це не особистий конфлікт, а вимога відкритості й відповідальності від посадовця.
— Ви закликали до змін у міському управлінні. Якщо завтра Кім або Сєнкевич запропонують співпрацю — погодитеся?
— Якщо йдеться про конкретну користь для людей і прозорий результат — я готовий говорити з будь-ким. Але співпраця не означає мовчання про проблеми. Не можна домовлятися про спільну роботу, а потім робити вигляд, що незручних питань не існує.
— Чого ви хочете більше: допомагати людям чи впливати на владу?
— Одне не виключає іншого. Благодійність може підтримати людину тут і зараз. Політика має змінювати правила, щоб проблем виникало менше. Але якщо ми говоримо про допомогу, люди мають побачити конкретний результат.
— Яким ви хочете бачити результат «Опори Батьківщини» через рік?
— Хочу, щоб у різних громадах з’явилися люди, які працюють разом і допомагають тим, хто цього потребує. Щоб організації довіряли не через гучну назву, а завдяки відкритості й конкретним справам. Довіру не можна вимагати — її треба заслужити.
«Я готовий до гострих запитань — і від людей, і до влади. Але за кожним гучним словом мають стояти факти, відповідальність і реальна робота».
