Війна давно розставила життєві пріоритети. Поки українські захисники щодня ризикують власним життям, боронячи державу на передовій і захищаючи наше небо, завдання тилу — не залишатися осторонь, а робити все можливе для підтримки армії. І йдеться не лише про волонтерів чи благодійників. Це відповідальність кожного громадянина, а особливо тих, хто працює в органах державної влади та місцевого самоврядування і розпоряджається бюджетними коштами.
Для Олега Лівенцева допомога українському війську — не привід для самореклами чи пошуку публічної уваги. Це питання совісті, відповідальності та розуміння того, у який час живе країна. Він переконаний: сьогодні всі зусилля, ресурси й можливості мають бути максимально спрямовані на підтримку Збройних сил України. Адже головна мета — перемога.
Один із прикладів такої роботи — нещодавня допомога військовослужбовцям батареї перехоплювачів 160-ї зенітної ракетної бригади. Захисники звернулися з потребою в оргтехніці, необхідній для виконання їхніх завдань. Спільно з благодійним фондом «Опора Батьківщини» волонтерам вдалося повністю забезпечити запит військових.
«Ці хлопці щодня стоять на захисті нашого неба. Завдяки їм ми можемо жити, працювати, бути поруч зі своїми рідними. Вони виконують надзвичайно важливу роботу, часто залишаючись поза увагою суспільства. Тому наше завдання — підтримувати їх тут, на землі. Якщо військові захищають нас, ми повинні зробити все, щоб вони мали необхідне для своєї роботи», — наголошує громадський і політичний діяч.
Водночас Лівенцев переконаний, що допомога армії не повинна залежати виключно від ентузіазму окремих людей. У країні, яка веде повномасштабну війну, державні ресурси мають використовуватися з особливою відповідальністю. І саме тут, на його думку, виникає одне з найболючіших питань — корупція.
«Мене глибоко обурює корупція, особливо під час війни. Коли одні люди віддають останнє, збирають кошти, шукають можливості, щоб допомогти військовим, а інші намагаються покласти гроші собі в кишеню, це не просто несправедливо. Це неприпустимо.
Особливо велика відповідальність лежить на тих, хто перебуває на державній службі, хто ухвалює рішення та розпоряджається коштами платників податків. Сьогодні потрібно насамперед думати про Збройні сили України, про потреби фронту, про безпеку наших людей. А не шукати можливостей для власного збагачення чи спрямовувати значні кошти на об’єкти та проєкти, які не є першочерговими в умовах війни.
Я не кажу, що розвиток громад чи інфраструктури не потрібен. Але потрібно чесно визначати пріоритети. Коли країна воює, коли військовим постійно потрібна підтримка, кожна витрачена бюджетна гривня має бути обґрунтованою. Спочатку — оборона, армія, забезпечення захисників. Головне зараз — перемога», — зазначає Олег Лівенцев.
На його переконання, справжня підтримка України вимірюється не гучними заявами, красивими звітами чи публічністю. Вона проявляється у конкретних справах, готовності долучатися до вирішення проблем і здатності об’єднувати людей заради спільної мети.
Саме тому він закликає всіх, хто має можливість допомагати військовим, не залишатися осторонь. Не обов’язково самостійно організовувати збори чи займатися всіма питаннями забезпечення. Важливо мати бажання долучитися, а можливості для співпраці знайдуться.
«Якщо у вас є ресурси, можливості або просто бажання зробити щось корисне для наших захисників, але бракує часу чи досвіду для організації допомоги, звертайтеся. Ми відкриті до співпраці. Можна об’єднувати зусилля, знаходити необхідне, закривати конкретні запити військових.
Допомога — це не про те, щоб розповідати всім, який ти молодець. Це про те, щоб зробити потрібну справу. Іноді навіть невелика підтримка може мати велике значення для тих, хто сьогодні перебуває на бойовому чергуванні та захищає нашу країну», — говорить Лівенцев.
Війна не залишає простору для байдужості, а її тривалість не зменшує відповідальності кожного з нас. Особливо тих, хто має владу, повноваження та доступ до суспільних ресурсів.
Українські військові щодня роблять свою роботу, захищаючи державу ціною неймовірних зусиль. Тож тил повинен відповідати своїй частині відповідальності — допомагати, підтримувати, контролювати використання бюджетних коштів і не допускати зловживань.
Бо сьогодні не час для особистого збагачення за рахунок країни, не час для другорядних пріоритетів і не час для байдужості. Сьогодні час єднатися, працювати заради армії та пам’ятати: перемога України — це спільна справа, у якій кожен має зробити свій внесок.
