Вона рятувала немовлят у реанімації, а їй за це пакет на голову й погрози струмом

З історією Олени Наумової, яка не замовкла в окупації, ознайомив Bairak Oleh.

Коли в Херсон зайшли окупанти, 58-річна вихователька дитсадка Олена Наумова могла зачинитися вдома й перечекати. Але вона вийшла на вулицю.

Вона бачила тіла розстріляних тероборонців, прикриті простирадлами. Вона стояла з прапором у натовпі, коли херсонці кричали: “Русский солдат, иди домой!” – і співали “Червону калину” просто перед бронетехнікою.

Коли виходити на вулиці стало небезпечно, Олена вела ефіри з дому. Разом із підписниками зібрала пів мільйона гривень для родин із дітьми, пенсіонерів, людей з інвалідністю.

А ще опікувалася немовлятами-сиротами в обласній лікарні. Шукала по аптеках ліки для дітей у реанімації.

23 серпня, у День прапора, вона вийшла в ефір. За пів години трансляцію зняли. Ще за 15 хвилин за нею приїхали люди в балаклавах.

Далі – підвал. 11 діб.

Їй надягли пакет на голову, зв’язали руки й ноги скотчем. Приєднали дроти до ліктьових згинів і клеми на пальці.

Поливали водою й погрожували ввімкнути струм: “Знаєш, який найкращий провідник?” Вона знала.

Але вони не ризикнули. Їм потрібно було залякати. Заткнути рота.

Вони змусили її записати відео з вибаченням перед російською армією. І відпустили.

Але Олена не повернулася додому – вона переховувалася в чужих квартирах, за зачиненими шторами, без світла.

Про звільнення Херсона вона дізналася 11 листопада від господині. І вибігла на вулицю з прапором, жовтими хризантемами та сльозами на очах – зустрічати своїх. Плакати й сміятися водночас.

Сьогодні Олена знову в Херсоні. Дистанційно працює з дітьми, записує казки, читає вірші. Її ефіри збирають тисячі переглядів, а донати від підписників дозволили купити авто для військових.

А 22 січня, у День Соборності, Президент вручив їй орден “За мужність” ІІІ ступеня.

Олена мріє про перемогу. Про те, щоб об’їхати всю Україну й обійняти кожного, хто підтримував Херсон. І про те, щоб колись знову гуляти з онуком містом без страху.

Це не історія про героїзм у підручнику. Це історія про звичайну виховательку, яка відмовилася мовчати. І вижила.