«Маю право на помилку» — саме такий напис свого часу з’явився на футболках депутатів від провладної політичної сили. Однак, як зазначає політичний діяч Олег Лівенцев, тоді навряд чи хтось міг передбачити, наскільки масштабним стане перелік подібних «помилок» у державному управлінні.
У своєму дописі Лівенцев звертає увагу на резонансні історії, пов’язані з різними ланками державної влади — від Офісу Президента та Офісу Генерального прокурора до Фонду державного майна та сфери державних закупівель.
За його словами, щоразу йдеться про значні суми — від мільйонів до сотень мільйонів і мільярдів гривень:
«Мільярди гривень, які раз у раз спливають у сейфах, валізах і схемах».
У публічному просторі регулярно з’являються повідомлення про нові розслідування, затримання та підозри.
«НАБУ вже не встигає давати назви операціям, а українці — запам’ятовувати прізвища чергових фігурантів», — пише керівник Миколаївської міської організації ВО “Батьківщина”.
Водночас він пропонує дивитися не лише на гучні справи загальнодержавного масштабу. На його думку, не менш важливим залишається питання того, що відбувається на місцевому рівні, де роками можуть зберігатися усталені зв’язки та впливи.
Окремо Лівенцев говорить про суспільну втому. Від безладу, гучних обіцянок, корупційних скандалів та ситуацій, коли після чергового викриття знаходяться пояснення, але відповідальність конкретних посадовців залишається питанням для правоохоронних органів і суду.
Особливу увагу він приділяє тезі про «право на помилку». На думку Лівенцева, помилитися справді може кожен. Проте систематичні порушення, які повторюються роками та завдають державі значних збитків, не можна безкінечно виправдовувати звичайною помилкою.
«Право на помилку — це не абонемент на безкарність», — наголошує він.
За словами автора допису, Україні сьогодні потрібні не нові виправдання, а реальна відповідальність за рішення та вчинки. Він виступає за чесну владу й однакові правила для всіх — незалежно від посади, політичного впливу чи наближеності до владних кабінетів.
Свою позицію Олег Лівенцев формулює максимально просто: якщо людина привласнила державні кошти, вона має відповісти за це відповідно до закону.
Саме питання невідворотності відповідальності, на його думку, має стати одним із ключових критеріїв довіри суспільства до влади.
