Останні події у силовому та правоохоронному блоці України дедалі частіше викликають запитання не лише у політиків чи експертів, а й у звичайних громадян. На суперечності між державними структурами звернув увагу політичний діяч Олег Лівенцев, порівнявши ситуацію із сюжетом відомого радянського фільму «Весілля в Малинівці».
Причиною для такої оцінки стали одразу кілька резонансних історій, які розгорнулися протягом останніх тижнів.
Силові структури опинилися у центрі конфліктів
На початку вересня суспільство стало свідком безпрецедентного збройного конфлікту між представниками СБУ та військовослужбовцями ГУР. Інцидент стався у Києві 1 вересня. ДБР розпочало розслідування, а двом учасникам подій повідомили про підозру за фактами застосування вогнепальної зброї.
На цьому тлі особливо резонансною стала ситуація навколо НАБУ та Офісу Генерального прокурора.
5 вересня НАБУ і САП повідомили про викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював керівник одного зі структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора. Йдеться про схему, пов’язану з незаконними виплатами від шахрайських кол-центрів та легалізацією значних коштів.
Події отримали подальший політичний розвиток. Генеральний прокурор Руслан Кравченко подав у відставку, пояснивши своє рішення, зокрема, бажанням не допустити політизації ситуації. Водночас він не був повідомлений про підозру.
14 вересня президент Володимир Зеленський заявив про необхідність якнайшвидшого звільнення Кравченка та закликав парламент підтримати відповідне рішення.
«Держава одна, ворог один»
Саме сукупність цих подій і стала приводом для емоційної реакції Олега Лівенцева.
Він звертає увагу на парадоксальність ситуації: у країні, яка третій рік поспіль веде повномасштабну війну, різні державні структури замість демонструвати узгодженість дедалі частіше опиняються по різні боки конфліктів.
«Держава одна, ворог один, а силові структури з’ясовують стосунки між собою», — саме так очільник Миколаївської міської організації ВО “Батьківщина” характеризує ситуацію.
За його словами, події вже нагадують сюжет старого кіно, однак сьогодні для подібних «комедійних» асоціацій зовсім не час.
І це, мабуть, ключовий момент дискусії.
Бо питання полягає не лише у тому, хто має рацію в конкретному конфлікті між відомствами. Важливіше — наскільки ефективно державні інституції здатні працювати разом, коли країна перебуває у стані війни.
Хто відповідає за державний інтерес?
Останні події демонструють, наскільки небезпечною може бути ситуація, коли боротьба між державними структурами починає нагадувати боротьбу за вплив.
НАБУ та САП продовжують заявляти про викриття корупційних схем на найвищих рівнях. Лише за перше півріччя 2026 року, за даними НАБУ, антикорупційні органи повідомили про підозру 107 особам, а суди винесли 76 обвинувальних вироків.
Водночас сама система державного управління опиняється під ударом репутаційних скандалів, взаємних звинувачень і кадрових конфліктів.
Для суспільства це означає передусім втрату відчуття зрозумілих правил.
Якщо правоохоронні органи сперечаються між собою, якщо одні силові структури стають фігурантами розслідувань інших, а керівники державних установ публічно обмінюються звинуваченнями, у людей закономірно виникає питання: де в цій боротьбі місце інтересам самої держави?
Саме це питання фактично ставить Олег Лівенцев.
«Дуже схоже на старе кіно. Тільки сьогодні нам зовсім не до комедії».
Його іронічне порівняння з «Весіллям у Малинівці» має цілком серйозний підтекст. Адже ситуація перестає бути смішною, коли внутрішні конфлікти державних структур починають створювати додаткові ризики для країни, яка одночасно протистоїть зовнішньому ворогу.
«Ще трохи – і доведеться щоранку питати: «А сьогодні в нас хто влада?» Смішно було б, якби не було так сумно».
І, можливо, найважливіше сьогодні — не з’ясовувати, «хто головніший», а забезпечити, щоб кожна державна інституція виконувала свою роботу в межах закону, а боротьба з корупцією та зловживаннями не перетворювалася на боротьбу самих інституцій між собою.
Бо під час війни держава особливо потребує не внутрішніх «перестрілок» і взаємних звинувачень, а чіткої відповідальності, законності та єдності.
