У мирному житті він працював фермером, машиністом екскаватора та оператором навантажувача.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола перебував у Кривому Розі, але вирішив повернутися додому, до Миколаєва. Дороги вже були перекриті, та він уперто пробивався: однією машиною дістався до Нового Бугу, на іншій до Миколаєва.
“Дивитися на все це було тяжко. Дороги всіяні підбитими машинами, згорілими вщент. Ненависть до ворога, який прийшов на нашу землю, просто зашкалювала”, — згадує він.
Дружину й дітей Микола вивіз до кордону, у безпечне місце, а сам повернувся. Того ж дня пішов до Корабельного РТЦК та СП і відразу став до лав 123 бригада тероборони ЗСУ / 123 territorial defense brigade, на посаду машиніста екскаватора.
Оскільки в інженерній роті тоді не було екскаватора, він разом із побратимами копав окопи, траншеї, готував бліндажі, сідав за кермо навантажувача — робив усе, що було потрібно. Його досвід роботи з технікою став безцінним під час облаштування позицій на найнебезпечніших ділянках.
“Пам’ятаю, як рили оборонні лінії в Херсонській області: безперервна робота, шалений темп. Був період, коли доводилося йти на острови — залишити екскаватор і працювати вручну. Там не до техніки: копали лопатами, допомагали хлопцям, чергували, тримали оборону. Одяг промокав до нитки, розпалювати багаття заборонено. Було важко, але ми стояли, не полишали позицій. Тоді я мріяв про свій екскаватор і рахував дні, коли знову сяду за кермо свого колісного друга”, — посміхається Микола.
Коли у 2024 році прийшов наказ про вибуття на Донецький напрямок, він знав: його екскаватор працюватиме там, де найнебезпечніше — ритиме окопи, облаштовуватиме позиції, готуватиме бліндажі. І навіть не вагався.
Там було найважче: незнайома територія, насторожене ставлення місцевих, важке повітря, насичене вибухами. Але він не здавався, бо знав, за що й за кого стоїть.
Сотні кілометрів траншей і тисячі тонн землі, які рятують життя, вириті під пильним поглядом Миколи.
Коли повернулися на Миколаївщину, він відчув, що поруч дім, рідна земля, його Південь.
“Тут я зростав. Тут кожен пагорб знайомий. І я не дам ворогу ступити на цю землю”, — говорить він твердо.
Авторка: Mala
123 бригада тероборони ЗСУ
