У Миколаєві найдовша пішохідна вулиця спорожніла, судноплавство – зупинене, а облдержадміністрацію відремонтувати майже неможливо.
Про це йдеться в ТСН.
Миколаїв – місто, яке посилає ворога якнайдалі, нині з барикадами та розваленими будівлями. Це місто, до якого з окупованої Херсонщини, дострілює ворожа артилерія.
Готель Інгул – це самий центр міста – навіть не зайдеш всередину, бо входу більше немає, тільки кондиціонер на вітру крутить свої лопасті. В сусідньому будинку залишилися переважно жінки – сусідки Альона та Світлана запевняють, що втомилися боятися, а Миколаїв все одно вистоїть. «Він вже вистояв, Бо ми стіна перед Одесою і Херсон, вони борються як можуть і ми також», – кажуть вони.
Офіцер Дмитро Плетенчук показує розвалини обладміністрації. «Коли починають розмовляти про мир, то вони починають бомбити цивільну інфраструктуру, вони намагаються зробити це для створення тиску», – каже він.
Тут знімальна група ТСН зустрічається з очільником області, навпроти вулиці Московської – це тимчасова назва. «Прейменуємо чи в москальську чи в маріупольську», – каже Віталій Кім.
Кількість снарядів і ракет, які впали на ввірений йому регіон, вже й не порахує. «В нас в області понад 2 тисячі будівель постраждали і багато зруйнованих особливо в області – там і школа, і все підряд», – розповідає він.
«Що в Миколаєві зараз найскладніше – гроші, треба людям платити гроші. Заблоковані порти, це було 80% унікальності нашої Миколаївщини, через порти багато зерна йшло на експорт. Ми не будемо голодними, там інша справа – в нас на 2 роки зерна, в нас його забагато, воно пропаде, якщо ми не вивезем, а те, що голодними не будемо, в нас повні токи зерна, олії, сої, кукурудзи, її нікуди дівати», – констатує очільник області.
Про улюблене місце в Миколаєві не розповідає, щоб не зруйнували вороги. Але переконаний, що місто не здадуть – допоможуть річки та рельєф, і військові, звісно ж. «Момент вже не той, сьогодні вже неможливо, бо час працює на нас, момент раптовості, це вже пройшло, а по-друге ми контролюємо мости. Ми їх не дамо», – каже Кім.
Планує бути тут, поки війна не закінчиться. «Оптимістично – це кінець квітня, якщо песимістично – це може розтягтися на кілька років, десь посередині між квітнем і роками», – додає він.
Кім каже, головне, що вночі спить спокійно, бо війна не сниться, а лише море і дівчата.
Він надовго зупиняється перед зруйнованою будівлею ОДА, в якій загинуло 36 людей – їхні речі тут досі лежать – якісь фото, меблі, одяг. Звісно, відновити цю споруду вже неможливо, але збитий російською ракетою калібр прапор – знову повісили на флагштоці, з меморіалу пам’яті досі дивляться зі світлин захисники, вибухом зірвало тризуб, але ж і він цілий, хоча і опалений вогнем, ще можна буде повісити знову. «До будівлі облдержадміністрації досі не можна підійти, але люди через охорону передають квіти, аби вшанувати пам’ять тих, хто загинув тут», – каже Кім.
Скоро стане тепло і миколаївцям обіцяють включити фонтани, щоб життя стало схожим на те, яке було раніше.
