Нові рішення навколо ОКП «Миколаївводоканал» вкотре стали приводом для гострої дискусії серед миколаївців. Після появи інформації про включення підприємства до офіційного переліку природних монополій громадськість заговорила не стільки про юридичний статус, скільки про реальний стан водоканалу, фінансові втрати та ефективність його управління.
Особливо гостро ці питання звучать на тлі того, що жителі Миколаєва вже п’ятий рік живуть без повноцінного централізованого постачання питної води. Водночас підприємство стикається з кадровим дефіцитом, значними фінансовими проблемами та потребою масштабної модернізації мереж.
Керівник Миколаївської міської організації ВО “Батьківщина” Олег Лівенцев звернув увагу, що для бізнесу статус природної монополії означає гарантований ринок і відсутність конкуренції, однак для громади першочерговим залишається питання якості управління:
«Для бізнесу монопольний статус можна розглядати, як захист від конкуренції, та гарантований ринок збуту. Для громади ж ситуація виглядає інакше. 500 мільйонів гривень – щорічні втрати через банальні витоки води. Гроші, які буквально йдуть у землю, як у тому ж парку “Ліски”, та інших локаціях. Поки ми обговорюємо “стратегії розвитку”: 700 мільйонів гривень – загальна збитковість підприємства».
Він наголошує, що за таких показників виникають закономірні запитання щодо ефективності стратегічного управління підприємством.
Особливу увагу політичний діяч приділяє роботі наглядової ради, яка створювалася як один із ключових елементів реформи корпоративного управління.
«Якщо стратегічний контроль працює, то чому ми продовжуємо втрачати пів мільярда гривень на рік на витоках?» — ставить питання Лівенцев.
На його думку, статус природної монополії не повинен бути виправданням для накопичення збитків, а має передбачати насамперед відповідальність за утримання критично важливої інфраструктури.
Страхування відповідальності за бюджетні кошти викликало нові питання
Ще одну хвилю обговорень спричинила інформація про намір застрахувати відповідальність членів наглядової ради підприємства.
На цьому акцентував увагу громадський активіст Ігор Блошко. Він нагадав, що у травні 2025 року депутати затвердили перший склад наглядової ради «Миколаївводоканалу», а під час її створення наголошувалося, що цей орган нестиме як юридичну, так і фінансову відповідальність за свої рішення.
Втім, після розгляду питання про виділення 1,3 мільйона гривень на страхування відповідальності членів ради у нього виникли сумніви щодо відповідності таких витрат задекларованим принципам.
На його переконання, якщо члени наглядової ради мають відповідати за ухвалені рішення, виникає логічне питання: чому витрати на страхування їхніх ризиків має фінансувати міський бюджет.
Також Блошко ставить питання щодо практичної ефективності самої наглядової ради, яка повинна здійснювати стратегічний контроль, погоджувати фінансові плани та оцінювати діяльність керівництва підприємства.
Головний запит містян — не статус, а результат
Публічні дискусії навколо діяльності «Миколаївводоканалу» тривають вже не перший рік. У центрі уваги залишаються вілсутність питної води, фінансовий стан підприємства, кадровий дефіцит, модернізація мереж та ефективність використання бюджетних коштів.
Миколаївці очікують не нових статусів чи організаційних змін, а реальних результатів: відновлення якісного водопостачання, зменшення аварійності мереж, прозорого управління та відповідального використання фінансових ресурсів.
Адже для міста, яке вже кілька років живе в умовах водної кризи, саме ці питання залишаються найважливішими.
