Це саме той випадок, коли зміни непомітні на перший погляд, але критично важливі для кожної громади, яка хоче залучати міжнародні ресурси.
Донедавна органи місцевого самоврядування опинялися в пастці. Для участі в грантах ЄС та програмах донорів потрібні фахівці з проєктним менеджментом та іноземними мовами. Але забезпечити їм гідну оплату з місцевого бюджету — майже нереально. У підсумку громади втрачали кваліфіковані кадри: люди йшли в приватний сектор або за кордон. А разом із ними — шанси на інвестиції, відновлення та розвиток.
Ухвалений закон №10284 цю пастку ліквідує.
Що змінюється?
Посадовці ОМС та державних органів, які готують заявки, ведуть переговори та звітують за міжнародними проєктами, зможуть отримувати доплати за додаткове навантаження безпосередньо з бюджету самого проєкту — коштом ЄС, іноземних урядів або донорів.
Чи ляже це тягарем на місцеві бюджети?
Ні. Жодної копійки з податків українців. Лише залучені кошти.
А навіщо це потрібно?
Аби громади могли не просто «шукати гранти», а якісно їх супроводжувати — з мотивованими людьми, які мають час і ресурс для цієї роботи.
Народний депутат Олександр Аліксійчук так прокоментував ухвалення:
«Закон дасть можливість ОМС залучати фахівців зі знанням проєктного менеджменту та володіння іноземними мовами до роботи, при цьому платити їм належну оплату праці за рахунок коштів міжнародних програм та фондів. Це важливий крок для посилення спроможності громад та державних інституцій у роботі з міжнародними проєктами, грантами та програмами транскордонного співробітництва»
Народний депутат Віталій Безгін, який разом із колегою чимало зробив, щоб довести документ до фінішу, додав:
«Неймовірно вагомий крок для міжнародного співробітництва громад і регіонів! Фахівці з міжнародних проєктів в органах місцевого самоврядування, що залучають інвестиції в свої території, зможуть отримувати доплати із залучених коштів! Краще грошове забезпечення! Нуль додаткового навантаження на українських платників податків!»
За законопроєктом — майже три роки роботи. І тепер є головне: чіткий правовий механізм, який дозволяє громадам не просто мріяти про міжнародну допомогу, а професійно з нею працювати.
