В Україні не передбачена норма, що людина може не мати одного важливого запису в паспорті. Нині законодавство вимагає, щоб громадяни в паспорті мали встановлене прізвище, ім’я та по-батькові, навіть якщо фактично батька немає.
Чи обов’язково українці повинні мати “по батькові”?
Застарілу норму запису імені та по батькові не планують скасовувати навіть у новому Цивільному кодексі й залишають цей запис обов’язковим. Однак це суперечить європейській інтеграції України, хоча цей елемент нині залишається лише формальністю. Про це пише 24 Канал з посиланням на Судово-юридичну газету.
Через те, що люди не можуть обирати, чи буде в їхньому паспорті рядок з записом по батькові, порушується їхнє право на ім’я як складову приватного життя, автономії особи. Україна таким чином залишає дію застарілих радянських правових конструкцій.
Навіть якщо батька в житті дитини немає, під час реєстрації народження в РАЦСі запитують її ім’я та по батькові. Такі норми встановлені давно статтею 28 Цивільного кодексу України.
Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить,
– йдеться в статті.
Сімейний кодекс визначає, що коли батька фактично немає, то рядки про нього у свідоцтві про народження заповнюються за вказівкою матері.
Новий Цивільний кодекс змін не передбачає. Так по батькові залишається обов’язковою частиною власного імені.
Проте у 2021 році правову норму виправили. Змінами до статті 295 ЦК України громадянам дозволили змінити по батькові, якщо особі виповнилося 16 років. У 14-річному віці це можна зробити за згодою батьків чи опікунів. Тепер законно змінювати дані власного імені, але відмовитися досі не можна.
Навіть через суд оскаржити наявність по батькові в складі імені дуже важко. В Україні – це формальність, а питання правозастосування не порушується взагалі. Як наслідок – порушене право людини на ідентичність.
