Війна змінила життя тисяч родин в Україні, змусила покинути рідні місця і рятуватися або від бомб і снарядів, або від окупації.
Любов Сліпченко та її мама Оля переїхали із Донеччини. Тікали від війни ще у 2014-му, пише Карітас Миколаїв УГКЦ.
— Поїхали, бо така була ситуація. Якраз в той час було дуже гаряче, гради стріляли – таке відчуття, що земля тряслася, небо червоне. Ми просто побігли на вокзал, а там була така черга, що люди давили друг друга, чесне слово! Брали білет туда, куда можна просто виїхать од цього. І білет в нас попався сюда, – згадує пані Ольга.
Родина виїхала до Вознесенська. Приїхавши на нове місце, зіткнулися з новими викликами. Оренда житла, лікування, побут – все це потребувало коштів. А напередодні зими щороку поставало питання опалення. А згодом додалася й турбота про дітей – хлопчика й дівчинку, які народилися в пані Любові.
Цьогоріч із дровами стало зовсім сутужно. Та й діти потребували лікування. Тож допомога від Карітас Миколаїв УГКЦ, не приховують жінки, прийшлася дуже вчасно.
— У нас у діток проблеми з зором. За рахунок ваших дров ми змогли зекономить, поїхали в Миколаїв, обстежилися, повели діток на апаратне лікування. Так що ці дрова нас дуже-дуже виручили. І даже оця ялиночка тоже благодаря оцим дровам, — розповіла пані Ольга. — Ми змогли купить ялиночку, купить прикраси і устроїть дітям новий рік.
А от пані Алевтина з трьома дітьми своє житло змушена була покинути у 2022-му році.
— Ми з Херсонської області, жили на Арабатській стрілці, все було добре, своя хата була. А коли окупували, я з дітьми виїхала. Спочатку у сестри в Веселинівському районі жила, а потім тут (у Вознесенську) житло знайшла.
Тепер облаштовується на новому місці. Вдома – газове опалення, але воно, каже жінка, не дешеве задоволення, тому, як стало холодно, по максимуму економили простір, зачиняли зайві кімнати і тулилися в одній-двох. Враховуючи, що вдома є піч, то пані Алевтина шукала можливості отримати дрова. Так і дізналася про допомогу від Карітас Миколаїв УГКЦ.
– Зателефонували, сказали прийти – прийшли. Чесно, навіть не сподівалася, що отримаю, але потім подвзонили, сказали, сьогодні привеземо.
Кожна родина, змушена покинути свій дім, потребує підтримки. А ще приємно, що цією підтримкою, люди готові ділитися. Пані Алевтина, наприклад, допомагає сусідці, якій, каже, теж непросто живеться.
– Побачила, що ходить по двору, світить ліхтариком, питаю: “Дрова скінчилися?”. Вона каже: “Так”. То я корзину дров зібрала і їй віддала.
Історії родин пані Любові та пані Алевтини – це лише мала частинка великої картини людського горя, викликаного війною. Однак, вони також свідчать і про те, як важливо підтримувати один одного в скрутну хвилину.
Доброта – це найважливіший ресурс у світі, який здатний об’єднати людей і подолати будь-які виклики. Вона також спонукає нас задуматися про те, що кожен з нас може зробити для того, щоб зробити світ хоч трохи кращим. Давайте об’єднувати наші зусилля і допомагати тим, хто цього потребує, а таких людей сьогодні, на жаль, не мало.
