Українка розповіла, як змогла пережити тиждень окупації у захопленій ворогом Снігурівці Миколаївської області, та як їй вдалося вирватися із пастки.
Її розповіддю поділилися ФАКТИ з посиланням на «Суспільне».
За словами жінки, до рідних до Снігурівки вона приїхала 25 лютого із Харкова. Окупанти почали обстрілювати Снігурівку за тиждень з початку повномасштабної війни, а 19 березня увійшли до міста.
«До цього ми ховалися у підвалі, але цього дня пішли до школи, там було укриття. Мені здалося, що там буде безпечніше. Ми ночували в укритті, у школі. Тієї ночі були сильні вибухи, били вулицями артилерією, розбомбили житлові вдома. Уранці чоловіки принесли їжу жінкам і дітям в укриття і розповіли, що на місто йде велика колона, потім ми почули гуркіт і зрозуміли, що колона дійсно рухається у бік міста. Вони через поле приїхали і зайняли місто. бік школи, де були ми, під’їжджають танки, їх було два. Ми думали, що вони школу бомбитимуть. Було дуже страшно«, — розповіла вона.
Очевидниця згадує, що російські окупанти справді зайшли до школи, де шукали військових. Вони оглянули укриття, але цивільних не чіпали. З того часу, за її словами, у Снігурівці не було світла та води. Крім того, окупанти нікого не пускали ні до місцевої річки, ні до джерела.
«Це було 19 березня, тоді вони й зайняли місто. І з того часу інформації від мера зовсім не було. Її не могли знайти кілька днів. Не було жодної офіційної інформації. З 19 числа немає електроенергії, води зовсім. У нас є річка поряд. — Інгулець — і вони не пускали нікого до цієї річки. Біля річки є джерело, теж нікого не пускали до цього джерела. Вони поставили свою техніку під будинками на вулицях. Посіли адміністрацію, школи, зробили там собі казарми», — каже Марина.
За її словами, коли не було офіційної інформації, люди стали самоорганізовуватись.
«Якась бабуся з тремтячими руками привезла з села молоко. Проїхала купу блокпостів. Люди про це дізнавалися прямо на вулиці, працювало сарафанне радіо. Жителі виходили на вулиці і ходили по сусідах, питали, чи є колодязі, щоб набрати води. У нас колодязя не було, ми користувалися тією водою, яку ми раніше набрали, але її було мало. Продуктів теж не вистачало і вони псувалися, бо світла не було, холодильники не працювали. Моя мама вже згадувала, що можна приготувати з того, що було«, — розповіла жінка.
За словами Марини, у ніч на 25 березня тривали сильні обстріли.
