Николаев “скатился” вниз: жители чувствуют себя в опасности

    Результати проведеного МРІ опитування дають змогу порівняти «зріз» настроїв громад обласних центрів України з даними статистичної звітності. Подекуди ми свідомо брали до розгляду статистичні дані рівня області – можна вважати, що вони навіть краще описують  середовище, яке береться до уваги респондентами, які здійснюють свої оцінки.

    1. Оцінки загальної ситуації в регіоні та країні

    Виявлення загального ставлення респондентів до становища в країні продемонструвало одразу два парадокси.

    По-перше, зросла частка тих, хто вважає, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку – найбільший оптимізм притаманний Львову, Вінниці, Кропивницькому, Луцьку, Тернополі, де «оптимістів» – понад 20 %. При цьому дані Держстату засвідчують сповільнення темпів економічного зростання у 2017 р. до 2,2 % після 2,3 % у 2016 р.

    По-друге, незважаючи на триваюче два роки економічне зростання, переважна більшість опитаних вважають, що економічна ситуація в країні у 2017 р. погіршилася. «Песимістів» найбільше в Сумах, Харкові, Одесі, Хмельницькому.

    Разом з тим, стрімко збільшилася частка тих, хто оптимістично оцінює ситуацію у власному місті. Найдинамічніше поліпшення настроїв відбувалося в Харкові, Чернігові, Дніпрі, Києві, Кропивницькому, Сумах. Відтак ефект економічного зростання та реформи децентралізації закономірно відбивається у змінах середовища існування містян, проте це не поки що вкладається в цілісну картину змін в країні. Погіршення оцінок ситуації в місті характерне для Івано-Франківська, Луцька, Хмельницького, Одеси, Черкас, Чернівців, Ужгорода. Характерно, що на негативному «полюсі» кореляція (гірше в місті – гірше в Україні) набагато сильніша, ніж на позитивному (краще в місті – краще в Україні). Миколаїв на другому місці з кінця.

    Найтісніша кореляція спостерігається між ставленням до ситуації в Україні та економічним становищем сімей опитаних .  При цьому оптимізм оцінок власного становища зазвичай випереджає оптимізм щодо ситуації в Україні, що притаманно насамперед західному регіону і є, на нашу думку, свідченням більших диверсифікації економіки та розвитку підприємництва. Якщо торік економічне становище не погіршилось у 40 та більше відсотків сімей лише в трьох містах, наразі таких міст – 10, а середній показник оптимізму стрімко зріс в усіх без винятку містах, що корелює з показником зростання реальної заробітної плати у 2017 р. на 19 %. Між тим, для низки міст оптимізм щодо справ у місті значно перевищує оптимізм щодо власного добробуту: це притаманне Харкову, Чернігову, Одесі, Сумам, Миколаєву й свідчить про недостатню інклюзивність процесів, що відбуваються в економіці цих регіонів.

    Спостерігається очевидний зв’язок рівня оптимізму з динамікою середньомісячної заробітної плати , який особливо чітко простежується в регіонах, де зростання зарплати було найвищим. Між тим, ефект інфляційного знецінення зарплати дається взнаки у вигляді досить поміркованого зростання оптимізму: хоча здебільшого становище домогосподарств покращилося, погіршення становища констатують 81 % домогосподарств у Сумах, 79 % – Миколаєві, 74 % – Запоріжжі. Характерно, що рівень песимізму вищий для міст з вищим рівнем середньої зарплати, що демонструє ефект меншого впливу в таких регіону ефектів від комунальних субсидій та підвищення мінімальної зарплати.

    Найвищі показники – у респондентів з Луцька, Івано-Франківська, Рівного, Полтави – що засвідчує як якість регуляторного середовища, так і сприятливість економічної ситуації в цих містах. Між тим, «антилідери» рейтингу відрізняються. Найгірші, на думку респондентів, умови для підприємництва – у Сумах (негативні оцінки дали 45 %), Києві, Херсоні, Чернівцях, Запоріжжі, для отримання достатніх грошей за роботу – в Кропивницькому (75 %), Запоріжжі, Чернігові, Хмельницькому, Миколаєві. Зазначимо, що Запоріжжя та Миколаїв – серед лідерів за рівнем середньої заробітної плати у 2017 р., а Луцьк та Хмельницькийперебувають на приблизно однаковому рівні.

    Важливою складовою сприйняття становища в місті є питання особистої безпеки. Відчуття безпечності досить чітко корелює з оцінкою діяльності поліції, за деякими винятками (Херсон, Миколаїв, Дніпро. Житомир, Черкаси). При цьому – сприйняття значно слабше корелює з реальною криміногенною ситуацією у місті (Рис. 11). Для лідерів за відчуттям безпечності (Львів, Тернопіль, Вінниця, Хмельницький, Харків, Чернігів) характерний нижчий рівень правопорушень на 10 тис. осіб населення, так само, найнебезпечніші за відчуттям Миколаїв, Херсон та Сєвєродонецьк характеризуються вищою злочинністю, для решти міст зв’язок неочевидний.