Колись хтось вигадав в інтернет-просторі креативний вислів, — «щось пішло не так». Насправді, так сказав журналіст з приводу запуску російської ракети «Протон». Вислів сприйнявся, полетів у інформ-простір, освоївся. Якщо у вас щось не виходить з інтернетом, якась служба обов’язково напише, – «щось пішло не так».

В Миколаєві щось «пішло не так» вже років зо два. Місто й область опинилися в епіцентрі скандалів. Тоді з’явилася на світ історія про сучасного Тутанхамона та золоті злитки, виявлені в його скарбницях. На роль фараона ЗМІ та правоохоронці призначили колишнього першого заступника голови Миколаївської облдержадміністрації. До речі, справа досі в суді, а провина фігуранта не доведена.
Згодом з’явилися нові призначення та нові викриття. З нових призначень миколаївців «порадував» своєрідний такий, вельми оригінальний голова облдержадміністрації Олексій Савченко. Відомий креативністю та пісенними талантами Олексій Юрійович дивував та продовжує дивувати мешканців області. Онде виявляється, що він, незважаючи на безліч помилок в тестовому випробуванні, таки обійняв посаду. Згодом соціальні мережі рве посилання, – «хочу дитину від Савченка». Потім з’являються образи Савченка-бійця з розбитим носом, Савченка-патріота в сорочці від Кадирова, Савченка-миколаївця із заявами про відродження аеропорту.
Втім, не про нього. Про область. Миколаївщина, яка славилася кораблебудуванням та землеробством, стала «славитися» гучними начебто корупційними скандалами та внутрішньополітичними розборами. Восени минулого року депутати міськради висловили недовіру міському голові Олександру Сєнкевичу. Громадськість ця новина сколихнула. Насправді, – мера обирали городяни, а не кілька десятків депутатів. Тож миколаївці розпочали збір підписів за відставку всієї міської ради. Поки до відставки не дійшло, адже Сєнкевич виграв суд, яким він поновлений у посаді.

Звісно, справа ще триває. Втім можна казати про перемогу сили громад. Яким тут боком губернатор? Може, й ніяким. Втім за два дні до ухвали рішення «по Сєнкевичу» він досить прозоро натякав журналістам про те, що «Саша не прав».
Аеропорт. Виявився вельми ласим шматочком. Навколо нього розгорнулася справжня боротьба з незаконним ремонтом та тендерами, з обіцянками злетіти, з маніпуляціями та сумнівними схемами. Історія звершилися трагедією: днями покінчив із собою в.о. директора Миколаївського аеропорту, герой АТО Владислав Волошин. Оприлюднене в ЗМІ листування колишнього очільника аеропорту свідчить про те, що чоловік просто не погодився на сприйняття тих схем, які йому пропонували.

Відбулися й інші зміни та справи під час головування Олексія Савченка. Він, наприклад, заявив, що не проти, аби Южноукраїнська АЕС затопила Національний парк «Бузький Гард». За певну компенсацію. Про те, що це історичне, культурне та природне світове надбання, забув. Утім викликав опір громадських активістів, які тепер заявляють про наміри енергетиків на весь світ.
Досить дивною виглядає так звана «справа про шкіряне крісло». Її сфабрикували задля того, аби прибрати з посади голову Кривоозерської райдержадміністрації Олексія Мірошниченко. Так дивним чином сталося, що саме він був основним конкурентом Савченка, коли той проходив конкурс на посаду голови Миколаївської облдержадміністрації. Тепер намагаються прибрати. Насправді за цей час з посад «прибрали» немало гарних спеціалістів та професіоналів.

Не про них мова. Про Миколаївщину. Прикро, коли зустрічаєшся із колегами з інших областей, а ті кажуть, «о, Миколаїв! Це там де…» І перераховують всі наші проблеми. Мені би особисто дуже хотілось, аби казали, «о, Миколаїв! Ви молодці! У вас олімпійці, у вас кораблі, курорти, землеробство!»
Поки це лише мрії. А в нас, на жаль, щось пішло не так.
Олена ІВАШКО