Николаевский морской порт. Кто на нем зарабатывал раньше и кто теперь? Расследование программы «Схемы» (совместный проект Радио Свобода и телеканала «UA: Первый»).
Миколаївський морський торговельний порт входить до трійки найбільших українських портів за обсягами переробки вантажів. Його основна спеціалізація – перевезення сипучих товарів, таких як зерно, руда та вугілля.
Тут, як і в кожному торговельному порту, власникам вантажів надаються різні комерційні послуги. Наприклад, це безпечне проведення суден і буксирування, швартування, перевезення вантажів у порту. Ці послуги державний порт далеко не завжди надає сам – на цьому можуть заробляти приватні фірми.
«Миколаївський порт – він завжди був складним. І якщо подивитись в структуру компаній, які першочергово там отримували якісь преференції, – це не державні компанії», – переконаний міністр інфраструктури України Володимир Омелян.
Приватні компанії, що заробляють на державних портах, не завжди починають працювати за прозорим принципом. Як «Схеми» виявили, вже за Порошенка у Миколаєві відбувся перерозподіл портових грошових потоків. Від кого й кому вони перейшли?
«Стара гвардія»
Колишній голова Миколаївського морського торговельного порту Василь Капацина керував цим стратегічним підприємством у час президентства Ющенка, та й у 2010 році, схоже, міг не повністю втратити над ним контроль. Тоді порт очолив колишній бізнес-партнер його сина Миколи Василь Іванюк. А сам Капацина у 2014 році став почесним президентом Миколаївського порту.
У ті роки дружні до Капацини фірми стрімко розвивали свій бізнес у порту. Так, деякі агентські фірми, портовий оператор і будівельна компанія, що заробляли в державному порту, були оформлені на родичів Капацини.
Ще декілька фірм опосередковано виводили на колишнього директора порту через знайомих по бізнесу його родини. Наприклад, буксирна компанія «Марконі», яка, за даними системи YouControl, в 2015 році отримала чистого прибутку близько 50 мільйонів гривень та ще близько 40 мільйонів гривень – у 2016-му.
Що може пов’язувати її з колишнім директором державного морського порту? Наприклад, директором «Марконі» упродовж кількох років був Михайло Козир – колишній директор однієї з фірм Василя Капацини. Нинішній співласник «Марконі» Михайло Малиновський – це чинний бізнес-партнер його сина Миколи Капацини по фірмі «Колібрі МК».
Ще одна фірма – «Сісайд термінал», яка отримала в користування залізничні шляхи та перевозить вантажі територією Миколаївського порту. В 2015 році вона отримала близько 16 мільйонів гривень чистого прибутку, в 2016-му – близько 28 мільйонів гривень.
Фірма базується в бізнес-центрі Капацини-старшого, а співволодіє нею зараз Інна Коренєва – директорка ще однієї фірми Капацини-молодшого.
Схоже, що в останні роки око на цей бізнес могли покласти вихідці з «Укроборонпрому» – державного оборонного концерну. Капацини та їхнє оточення почали втрачати позиції в Миколаївському порту, і почалось це приблизно в той період, коли порт очолив Віктор Козонак, який до цього працював на підприємствах «Укроборонпрому». Симптоматично, що начальником з безпеки порту став Володимир Пінькас. Його син в 2014-2015 роках працював в «Укроборонпромі» на посаді заступника голови концерну.
З новою командою ситуація в порту почала змінюватись – схоже, на користь нових бізнес-гравців. Навесні 2017-го диспетчери порту нібито певний час перестали допускати до роботи буксири фірми «Марконі».
Офіційно нинішній начальник адміністрації Миколаївської філії Адміністрації морських портів Олег Проточенко пояснив недопуск тим, що тоді на буксирах працювала комісія порту з контролю за станом майна – адже частину буксирів компанія «Марконі» взяла в користування у порту.
Що ж до фірми «Сісайд Термінал», то, за даними судового реєстру, Генпрокуратура підозрює колишнє керівництво порту в незаконній передачі їй у користування портових залізничних колій. Сама ж фірма та її керівництво фігурантами кримінального провадження не є.
«Схеми» залишили контакти для керівництва вказаних вище компаній, однак ніхто з редакцією так і не зв’язався. «Схеми» також надіслали запитання сину Василя Капацини Миколі, однак на час виходу програми офіційних коментарів не отримали.
Робота нового керівництва порту спричинила мітинги та протести у Миколаєві навесні 2017 року. Градус конфлікту трохи знизив міністр інфраструктури Володимир Омелян, звільнивши з посади директора порту колишнього «укроборонпромівця» Віктора Козонака.
Але як вдалось встановити «Схемам», вже після конфлікту у двох згаданих компаніях змінилась структура власності.
Зокрема, по 50 відсотків у фірмах «Марконі» та «Сісайд Термінал» у вересні прямо чи опосередковано відійшло британській компанії Gironet Trade. Але справжній новий співвласник портового бізнесу недовго ховався за закордонною анонімністю – у грудні 2017 року фірму в реєстрі напряму замінив київський бізнесмен Леонід Крючков.
Леонід Крючков – колишній заступник директора фірми «Укрінмаш», що входить до «Укроборонпрому». Але каже, що з Пінькасом-старшим та Козонаком особисто не знайомий.

Але те, що Крючков не став визнавати, то це можлива роль в його швартувальному бізнесі іншої впливової людини – Ігоря Купранця.
Ігор Купранець – заступник голови Національної поліції України. «Схеми» вже розповідали, що на компанію, яка опосередковано з ним пов’язана, було переказано частину коштів фірми «Портосервіс-Миколаїв».
У Миколаївському порту пояснюють: «Пасіфік Мерітайм» зверталась до адміністрації, однак згодом судновласники обирали інших агентів – заявки яких і погоджувались. Причини заміни морського агента адміністрації не відомі.
