Продолжаем публиковать материалы о людях Николаевщины. Сегодняшняя статья газеты “Маяк” посвящена Галине Антонюк, Кировскому сельскому голове.
Причин нашого візиту до Кіровської сільської ради – декілька. По-перше, вже до кінця поточного року села Зарічне та Старобогданівка увійдуть до Радсадівської об’єднаної громади, тож, зміни сільраду очікують масштабні. По-друге, ці населені пункти є цікавими з точки зору розвитку місцевості за відсутності коштів. Кіровська сільська рада тривалий час була дотаційною, всі землі давно розпайовані, на території відсутні великі підприємства, бюджет невеликий, та при цьому, її села не спіткала доля багатьох подібних населених пунктів. Навпаки, вони потихеньку розвиваються, умови проживання поліпшуються, а плани не тільки далекоглядні, а й цілком реалістичні.
Як так можливо, дізнавалися у Кіровського сільського голови Галини Вікторівни Антонюк.
Вона обіймає цю посаду з 2006 року. А це означає, що мешканці сіл Зарічне та Старобогданівка тричі підтримували її на виборах та довіряли «кермо» своєї громади. Більше десяти років тому голова та депутати Кіровської сільради зробили те, що на 2017 рік склало велику проблему навіть для обласного центру – розробили перспективний план і стратегію розвитку. Вони «прописали» галузі, що вимагали найбільших ресурсів, визначили основні потреби мешканців, напрямки діяльності та шляхи втілення 4-річної стратегії.
«Весь цей час депутатський корпус працював самовіддано, серйозно та конструктивно. У нас ніякої ролі ніколи не грали партійність, освіта, професія чи посада. Депутати – це просто активісти нашої громади. Між нами не було конфліктів, непорозумінь, бо у всіх – спільна мета», – розповіла сільський голова.
Газифікація та ремонт дитячого садка
Перше, що зробила команда, яка прийшла до влади у 2006 році, – завершила газифікацію села Старобогданівка. Окрім того, придбали два частотні примножувачі для водогону і налагодили цілодобове подання води в обох селах. Звичайно, і сьогодні трапляються пориви, оскільки водогін населених пунктів надто старий. Та, принаймні, нині громада має змогу користуватися водою у будь-який час, а не за графіком. Другою та основною метою сільської ради було відновлення діяльності дитячого садочка. Він не працював близько 15 років. Будівля перетворилася на пусту «коробку» з «дірявим» дахом. Грошей у місцевому бюджеті було і так обмаль, тому здавалося, що втілити задум просто неможливо.
«Капремонт садочка був непідйомною для нас ношею. Працівники сільської ради, депутати, батьки провели декілька суботників, щоб прибрати сміття на території і в приміщеннях. Гроші для закладу збирали усюди: з обласного, районного, сільського бюджетів, депутати обласної ради виділяли депутатські кошти, допомагали фермери, при чому, не тільки ті, хто працює на території нашої сільради, а з усього району. Цей садок був відновлений спільними зусиллями», – пригадує Г. В. Антонюк.
Після введення ДНЗ в експлуатацію було створено сім робочих місць і одну групу із 25 діточок. А це нарешті дало змогу їх батькам влаштуватися на роботу. Галина Вікторівна повідомила приємну новину – незабаром відкриється ще одна, молодша, група.
Сільська медицина
Після «запуску» дитсадка сільська рада «взялася» за медицину. В обох селах було відкрито фельдшерсько-акушерські пункти.
Галина Вікторівна відзначає, що освіту та медицину сільська рада і депутатський корпус завжди ставили на перше місце. І недивно. Як уже зазначалося, відкриття ДНЗ дозволило батькам влаштуватися на роботу, а про те, що найменші жителі громади є її майбуттям, і говорити не треба. Сільська рада, як і усюди, завжди намагалася надавати підтримку школі, хоча й заклад знаходиться у підпорядкуванні району: допомагали, чим могли, залучали спонсорів і т. ін. До кінця року за кошти місцевого бюджету встановлять спеціальну зупинку в с. Старобогданівка для учнів, де вони очікуватимуть шкільний автобус.
Нині в обох селах є по одному дитячому майданчику, які облаштували за підтримки представників різних політичних партій. А незабаром уже сільрада облаштує у Старобогданівці сучасний спортивний майданчик.
Розвиток медицини на місцях – це не тільки створення зручних умов для населення, а й економія ресурсів у майбутньому. Адже профілактика захворювань та лікування тих недугів, з якими можна впоратися на селі, зменшує кількість витрат сільської ради на «вторинку».
Історія. Культура. Дозвілля.
Без уваги не залишилися і пам’ятні, святі, для мешканців місця. У Старобогданівці свого часу був зведений пам’ятник загиблим у Другій світовій війні землякам. Громада вирішила, що його потрібно реконструювати, щоб там були викарбувані імена тих фронтовиків, хто не повернувся, і тих, хто повернувся з війни, хто ще встиг повідати наступним поколінням про історичне минуле країни, та вже, на жаль, пішов у Вічність. Меморіал привели до ладу, висадили парк, облаштували клумби, поклали плитку, встановили лавки. На це не витратили ані копійчини бюджетних коштів. Усе робили небайдужі люди, нащадки загиблих героїв, активісти, і навіть ті, хто вже не живе на території сільради.
Тривалий час у селах не було бібліотек. Сільська рада відкрила заклад у Зарічному, влаштувавши акцію «Подаруй бібліотеці книгу». Так і зібрали перший фонд.
У минулому році вдалося привести у належний санітарний стан старобогданівське кладовище: встановили паркан, облаштували територію. У цьому році завершується встановлення огорожі і на кіровському цвинтарі – вже придбано паркан та двоє воріт.
Наразі також активно займаються сферою культури та дозвілля. У будівлі, в якій знаходиться сільська рада, планують зробити такий собі «родинний дім» – місце для проведення дозвілля сільчан усіх вікових категорій. Назву закладу, шляхом анкетування, оберуть мешканці Зарічного та Старобогданівки. Зараз же триває ремонт приміщень. Тут буде і тренажерна зала, і танцювальна студія, функціонуватимуть різноманітні гуртки, кімната раннього розвитку дитини, проводитимуться зайняття з логопедом, курси англійської мови. Заклад стане місцем для зустрічей, проведення свят та урочистих заходів. Уже є хореограф, а завідуючий клубом викладатиме вокал, гурток гри на гітарі. Придбали дві великі колонки, синтезатор, декілька радіомікрофонів, ноутбук, дзеркальну стіну та дворядковий станок для хореографічних занять, а також шведську стінку. З 1 січня 2018 року у цю будівлю, яка, до речі, має мережу Інтернет, переведуть і ФАП. Задум пов’язаний із прагненням зробити різні послуги більш доступними, зручними для місцевих жителів. Окрім того, подібний досвід інших громад демонструє, що такі центри дають змогу зекономити бюджет ради (скорочення витрат на оренду/купівлю приміщень, комунальні послуги і т. п.).
Галина Антонюк має надію, що заклад відродить культуру у селі, допоможе місцевим талантам і ентузіастам, оскільки будинку культури чи сільського клубу зараз немає. Будівля старого закладу – аварійна, більш того, за оцінкою експертів Інституту проектування, не підлягає відновленню через відсутність належного фундаменту.
Пам’ятні місця
Чимало планів пов’язано з туристичною галуззю. Недарма Старобогданівку називають «аркасівським краєм», бо тут колись проживала родина Миколи Аркаса. Храм святого Миколая був побудований саме ним, а склепі навіть колись поховали доньку Миколи Андрійовича – Софію. Щоправда у післяреволюційні часи минулого століття перепоховали. У селі залишилося чимало пам’яток, пов’язаних з помістям Аркасів. Сільська рада планує заснувати «зелений» туристичний маршрут, зробити фестивальний майданчик і налагодити відповідну інфраструктуру. Є багато інших цікавих проектів.
Шлях до громади
Звичайно, у бесіді з сільським головою не могли не торкнутися питання об’єднання громад. Вже 24 грудня буде створено Радсадівську ОТГ, до якої увійде і Кіровська сільрада. Галина Вікторівна не висунула свою кандидатуру на посаду сільського голови, хоча процесами децентралізації активно цікавиться, бере участь зі своїми колегами у різних конференціях, семінарах, тренінгах, вивчає тонкощі процесу об’єднання та діяльності ОТГ.
«Чимало наших мешканців хотіли, щоб я балотувалася, просили подати кандидатуру і, навіть, ображалися, що я відмовляюся. Бути керівником об’єднаної громади – надзвичайно цікаво і в той же час досить непросто. Розумію, що робота голови ОТГ відбиратиме ще більше сил і часу, ніж посада сільського голови. Сподіваюся бути старостою, прагнутиму зберегти і примножити усе, що нам вдалося зробити за ці роки», – пояснила Галина Вікторівна.
Взагалі, більшість мешканців сільради оптимістично налаштована на майбутнє: опитування і обговорення, за словами Г. В. Антонюк, пройшли спокійно, виважено, а процес приєднання відбувається «безболісно». Сільчани, як і представники місцевого самоврядування, плекають надію, що новостворену громаду очолить гідна людина, з певним досвідом діяльності в органах місцевого самоврядування і необхідними для розвитку ОТГ знаннями, яка буде зберігати та примножувати всі здобутки громади, враховуючи її думку.
Під час спілкування з Галиною Вікторівною швидко складається враження, що словосполучення «сільський голова» їй зовсім не пасує. Є таке слово іноземного походження, що тісно увійшло у вжиток і на теренах України – «менеджер». І хоча найближчий синонім менеджменту у нашій мові – управління, різниця відчувається. Сучасні підходи, дипломатія, вміння швидко навчатися, «форматувати» власну свідомість, мотивувати команду та громаду, дивитися у майбутнє та прогнозувати, і все це – у поєднанні з вирішенням безлічі поточних, господарських справ – все це характерне для Галини Антонюк.