В 2005 году возобновил свою деятельность Ковалевский детский сад Николаевского района. Этому событию обрадовались и родители дошкольников и сами дети. Как сейчас работает педагогический коллектив, узнаем из публикации в газете “Маяк”.
Півтора року тому колектив дошкільного навчального закладу очолила Любов Юріївна Русол, яка знайшла спільну мову з усіма – колегами, батьками, дітками, принесла у заклад злагоду та всіляко сприяє створенню гарних психологічних і матеріальних умов.
На сьогоднішні у садочку навчається 50 діточок, в тому числі 27 – у старшій групі. Піклуються про них та готують майбутній «матеріал» для школи вихователь Ольга Сергіївна Назарова та помічник вихователя Оксана Вікторівна Раца. 23 дитини виховуються у молодшій, різновіковій, групі. Приймають до закладу діток, починаючи з трьох рочків.
Будь-який дитячий психолог підтвердить, що цей вік є надзвичайно складним у процесі розвитку дитини. Спокійний малюк перетворюється у вередливе непосидько, починає сперечатися з батьками, а слово «хочу» стає лідером в дитячому лексиконі. Дуже важливо, щоб у цей час, коли дитина залишається без уваги рідних, поруч з нею були люди професійні, терплячі, широкої душі. Згодом дитина починає активно цікавитися навколишнім світом, ставити безліч питань, на які вихователь має надавати не просто відповіді, а інформацію, котра буде сприяти розвитку малюка. Такі різнобічні обов’язки покладаються на вихователя Ірину Сергіївну Чорнозуб і помічника вихователя Оксану Олександрівну Верещак.
Ковалівський ДНЗ власної будівлі не має, займає другий поверх школи. Та, незважаючи на незначну тісноту, тут є усе необхідне для належного розвитку дитини. Звичайно, садок починається з роздягальні. Вона поділена на дві окремі зони (для кожної групи). Зі стелі звисають погодні явища – сонечко, хмарки, дощик та ін. «Це – куточок настрою», – пояснює завідуюча. Колектив його облаштував власноруч. День у садку розпочинається з релаксації. Кожного ранку всі обов’язково роблять зарядку в актовій залі. Тут – і спортивне, і музичне приладдя. Організовує дозвілля, свята, гарний, веселий настрій дарує малюкам музичний керівник – молодий, талановитий спеціаліст Ірина Анатоліївна Хомік.
Правильне, багате вітамінами, збалансоване харчування вкрай необхідне дитячому зростаючому організму. Куховарити у дитячому закладі справа не проста: корисна їжа не завжди приваблює малюків, тож, завдання кухаря – готувати так, щоб страви були корисними, смачними, ароматними та привабливими на вигляд. З цим у Ковалівському садку блискуче справляється Наталія Василівна Швець. Своєї кухні заклад не має, користується шкільною. Але нещодавно придбали електроплиту з духовою шафою та м’ясорубку. Облаштували і власний харчоблок з холодильними і морозильними камерами. Продукти зберігаються згідно з санітарними нормами та правилами товарного сусідства. Все свіженьке, постачання відбувається 3-4 рази на тиждень. Договір із постачальником заключає сільрада, вона ж і здійснює контроль за дотриманням умов.
Ми завітали до садочка якраз перед обідом. Дітлахи з вихователями повертаються з прогулянки, у цей же час помічники вихователів і кухар накривають на стіл. Малеча обов’язково миє руки. Вихованці старшої групи вже самі справляються з завданням, молодшим допомагає вихователь. Усі встигли «нагуляти апетит», тож, з нетерпінням беруться за ложки.
Поки дітлахи гралися на майданчику, ми встигли оглянути спальні та ігрові кімнати. Усі меблі нові. Є зони рольових ігор: кутки природи, кухні, медичні куточки та ін. Чимало розмальовок, олівців та фарб – багато уваги приділяється творчому розвитку дитини. У коридорі – міні-музей ужиткового мистецтва. На жаль, є дефіцит іграшок, бо допитливі дітлахи часто-густо їх ламають, тож, колектив і, звичайно, хлопчики та дівчатка, будуть раді, якщо запаси такого потрібного «інвентаря» поповняться.
Є і власна пральня. Нещодавно придбали кварцову лампу. Отож, батьки можуть не перейматися щодо гігієни.
Господарське обслуговування закладу здійснює Олена Анатоліївна Таранюк. Вона слідкує і за майном, і за санітарним станом приміщень, якістю продуктів та ін. Безпека діточок, колективу та майна – у надійних руках охоронника Валентина Дмитровича Таранюка.
Батьки беруть активну участь у житті закладу та ніколи не відмовляють у допомозі (голова батьківського комітету – Анна Іваненко). Колектив, разом з мамами і татами, працюючи по суботах, огородили дитячий майданчик. Хочеться, щоб був ще тіньовий навіс на ігровому майданчику, та кошти поки не знайшли. Непогано було б встановити ще декілька ігрових конструкцій на майданчику. Батьки допомогли і полагодити поріг, що був в аварійному стані. У милому році відбудували сарай.
Фінансується заклад, переважно, за рахунок субвенцій з районного бюджету. Додаткові кошти, за можливістю, виділяє і сільська рада.
«У нас дуже гарний заклад, хороший колектив. Усі працюють з самого відкриття садочку (з 2005 року). Це дуже професійні, талановиті, душевні і добрі люди. За час роботи ми здружилися, з’явилися власні традиції – відзначати свята, дні народження. Ми разом виїжджаємо на море, ходимо на Івана Купала до річки. Я можу з впевненістю стверджую: мій колектив – найкращий. Хочу сказати велике спасибі і батькам. Вони завжди йдуть назустріч, ніколи не відмовляють у допомозі, з розумінням ставляться до наших пропозицій та проблем», – розповідає Любов Юріївна.
Більшість із нас, вже ставши дорослими, все ж таки пам’ятає своїх першу виховательку та нянечку, запах манної каші та смак запіканки. Ми пам’ятаємо, як не хотіли спати вдень, як робили свої перші аплікації, аби якомога швидше показати їх мамі, перші костюми зайчиків і сніжинок на новорічних «ялинках». Ці спогади, переважно приємні, цілковито залежать від людей, які нами опікувалися. Тільки виростаючи, ми можемо зрозуміти, наскільки це непроста праця. Будь-який працівник такого закладу не має права на помилку. Він не може перебувати на роботі у поганому настрої, бути дратівливим чи злим. Переступаючи поріг дитсадка, вони залишають будь-які проблеми та негаразди за ним. Ті, хто обрав професію вихователя, хто працює у дошкільних навчальних закладах, автоматично, в очах суспільства стають взірцем моральної поведінки, тому навіть поза межами закладу повинні бути саме такими.
Хочеться подякувати людям, які навчали нас, виховували, піклувалися. Подякувати тим, хто зараз опікується нашими дітьми. Побажати їм сімейного затишку, гідної оплати праці, міцного здоров’я та пошани.