До появи Палацу культури і техніки існували заводські аматорські колективи, які стали першими в його творчій родині.
На початку функціонування Палацу культури і техніки важливу роль відігравав виробничо-масовий відділ, який був тісно пов’язаний як з самим заводом, так і проведенням дозвілля його працівників. Без нього не можливо було уявити спуски морських лайнерів, свята, демонстрації, офіційні зустрічі.
Щомісяця відбувалися засідання клубу молоді «Робоча зміна». Тут проходили усні журнали, лекції – бесіди, зустрічі бригад, вечори трудової слави, де вшановували Героїв Соціалістичної Праці, ювілярів, ветеранів праці заводу. Завданням відділу була організація змістовного дозвілля працівників заводу у мікрорайонах та 15 заводських гуртожитках.
Жоден офіційний захід, жодне свято у житті корабелів не відбувалося без участі духового оркестру, який був створений ще у 1922 році. У перші роки свого існування духовий оркестр чорноморців на 90% складався із працівників заводу. У ньому грали технологи, слюсарі, судноскладальники, зварювальники, токарі, нормувальники, пенсіонери.

Духовий оркестр заводу ім. Андре Марті, 1935 рік
У різні часи керівниками колективу були висококласні музиканти: Манілов Г.Ф., Зубрілін М., Попов О.В., Вершинін І.А., Шейченко М.С., Фабрицький П.А., Патрашко І.І. та заслужений працівник культури України Корнєєв О.М. Кожен із них віддав колективу частинку своєї душі.
У 1965 році духовому оркестру першому в області присвоєно почесне звання «народний».
Довгий час керівником оркестру був чудовий педагог, прекрасний музикант і диригент Петро Фабрицький, який приділяв особливу увагу підбору репертуару.
Потім колектив очолив Іван Патрашко. Небагатослівний, спокійний, врівноважений. Його любили всі оркестранти, а заслужити повагу і любов у такому колективі – діло серйозне. Він нікому не намагався догоджати, нікого не виділяв. Може саме це імпонувало багатьом музикантам. А може і багата ерудиція диригента. Він робив вдалі оркестровки і мав своє бачення кожного музичного твору.