3 листопада 1967 року відбувся концерт для будівельників цього Храму мистецтв, а 5 листопада – офіційне відкриття Палацу культури і техніки, як структурного підрозділу суднобудівного заводу імені І.І. Носенка. Увазі глядачів було представлено концертну програму «Від Потьомкіна до наших днів», у якій взяли участь: хорова капела (керівник Володимир Кучеренко), народний духовий оркестр (керівник Петро Фабрицький), театралізований ансамбль пісні і танцю (художній керівник Ігор Криворучко, хормейстер Володимир Горбенко, оркестрова група, керівник Петро Фабрицький, балетмейстер Іван Черніков). Саме театралізований ансамбль пісні і танцю дав початок роботі ряду творчих колективів Палацу: ансамблю танцю «Суднобудівник», вокального ансамблю «Корабел» та естрадно-симфонічному оркестру.
Першим директором була призначена Корнієнко Клавдія Іванівна. Вона була хорошим організатором, і у своїй роботі дослухалася до думок фахівців.
До роботи були запрошені кращі спеціалісти, а колективи, створені ними, дивують рівнем виконавської майстерності і сьогодні!
Пізніше Палац очолювали: Портнягін Ілля Йосифович, Букреєв Владислав Петрович, Васіна Ірина Павлівна.

Криворучко І.П., заслужений працівник культури УРСР, – перший художній керівник Палацу культури і техніки суднобудівного заводу ім. І.І.Носенка. Він залишив помітний слід в історії культурного життя Миколаївщини; був і є взірцем служіння культурі та прикладом поваги до людей. Колеги, яким пощастило працювати з ним, згадують його як надзвичайно інтелігентну людину з широким кругозором, закохану у свою справу. Ігор Петрович був майстром своєї справи!
Його творча діяльність розпочалася задовго до відкриття Палацу. З 1956 року Криворучко І.П. – керівник молодіжного ансамблю пісні і танцю суднобудівного заводу ім. І.І.Носенка, який у 1957 році успішно представив першу пісню про Миколаїв «Місто над Бугом» (сл. Н.Артемова, муз. І.Криворучка) на І республіканському фестивалі в м. Києві. Пізніше музична фраза «Стоїть над Бугом» стала позивними миколаївського радіо.
Теми рідного міста, людини праці, корабелів-чорноморців займали провідне місце в творчості Ігоря Петровича як сценариста, режисера та композитора.