В Николаевской области есть сильный очаг культуры

    Что сегодня происходит с культурой на Николаевщине? Где есть заросли и пустыри у клубов и домов культуры, а где всё цветёт, где гремит музыка и звучат песни, где работают кружки… На страницах газеты “Маяк” размещён рассказ об Ольшанском доме культуры. Представлем его вниманию читателей.

    Сьогодні наша розповідь присвячена ренесансу культури у сільській місцевості. Про це бесіда з директором Ольшанського будинку культури Олександром Білим. Він обіймає цю посаду близько 1,5 року. До цього більше п’яти років працював заступником селищного голови. А ще раніше – чимало років віддав службі у правоохоронних органах. Має освіту в сфері управління культурною діяльністю, та й сам музикант. У 80-ті роки навіть заробляв, граючи у ресторанах. Але в першу чергу вважає себе саме менеджером.
    «Моє головне завдання – створити максимально комфортні умови для колективу Ольшанського будинку культури. Для того, щоб щось вимагати від людини, треба створити належні умови праці. Музикант не може грати без інструменту, вокаліст професійно співати без апаратури. Наша першочергова мета – відремонтувати приміщення, замінити меблі, придбати нормальну техніку, тобто, привести все до ладу. Культура завжди фінансується за залишковим принципом. Багато років вона в селищі існувала тільки формально, трималася на ентузіазмі митців. Грошей для розвитку не було. Тепер у нашій селищній раді все змінюється. Сьогодні жоден захід на державному, обласному, місцевому рівнях не проходить без аматорів. Ми хочемо, щоб люди працювали, але й маємо думати про їхній відпочинок, а його дає саме культура», – розповідає Олександр Білий.

    Він відзначає, що наразі є повне розуміння голови громади, депутатського корпусу. Так, доводиться ходити до селищної ради з пригорщею проблем регулярно, та відмови майже немає. Вислухають завжди, а потім будуть думати, як зробити те чи інше.
    Ті, хто в останні роки заїжджав до Ольшанського БК, погодяться, що антураж будівлі досить сумний: пошарпані стіни, штукатурка, що норовить впасти на голову, цвіла стеля, обдерта підлога, холодні, вогкі приміщення. Звичайно, цей заклад культури – не виняток із загальної картини, в такому стані знаходиться чимало БК та клубів району. Але зрушення вже розпочалися, а директор закладу запрошує відвідати його через рік-два, обіцяє – будівлю буде не впізнати.
    Уже вирішено одну з найбільших проблем – повністю перекрили дах, який протікав, як решето. Обійшлося – 3 млн. 119 тис. грн. (кошти з державного бюджету).

    До речі, потенціал у Ольшанського БК дуже високий. Це не просто один із найбільших будинків культури району. Глядацька зала розрахована на 650 місць, цим не кожен міський культурний заклад може похвалитись. Сцена також чимала.
    Та найбільший скарб будинку культури – люди, які там працюють. Під час нашого візиту вдалося зустрітися з Миколою Проданюком. Він координує усі музичні напрямки закладу. А працює тут з дня його відкриття – у цьому році буде 35. Нещодавно Микола Романович відродив на базі закладу «дорослий» вокальний ансамбль «Джерело».
    Велика гордість – фотогурток «Зеніт». Сьогодні ним керує Ірина Базилевич. Близько 5-6 років тому гурток (тоді під керівництвом Петра Яковича Іщенка) посів перше місце у Всеукраїнському конкурсі фотографій, обійшовши фотолюбителів з міст-мільйонників.
    Відомі на всю область театральний колектив «Пролісок» і фольклорний гурток «Дзвіночок», які очолює режисер і вокалістка Ольга Федорова. Останній, у червні цього року, отримав Гран-Прі Всеукраїнського фестивалю дитячої художньої творчості «Єдина родина». Взагалі, нагород, які має Ольга Павлівна з вихованцями зараз і не злічити. Разом із чоловіком Анатолієм Коломенком та донькою Тетяною Петрук (сімейне тріо) регулярно виступають на районних заходах, беруть участь (і перемагають) в обласних, всеукраїнських і міжнародних фестивалях, конкурсах, збираючи не тільки перші місця, а й любов глядачів. До речі, Тетяна зараз працює разом з Заслуженим артистом України, відомим миколаївським музикантом, поетом і композитором Олександром Сичовим. Анатолій Коломенко – вокаліст, автор пісень, аранжувальник та звукорежисер. В будинку культури багато років працює на волонтерських засадах. Про нього кажуть – знахідка для будь-якого закладу. Із переходом БК на баланс громади О. О. Білий планує «взяти» Анатолія в штат та разом з ним створити студію звукозапису. Якщо ж плани втіляться, сімейне тріо зможе записати свій альбом авторських пісень.
    Дитячим хором будинку культури керує Марина Брехова. В громаді ж планують заснувати музичну школу, яку вона має очолити.
    Добре знаний в районі та за його межами зразковий вокальний ансамбль «Невгамовні», керівник – Надія Разгребенська. Вона, до речі, має консерваторську освіту, а такими кадрами може похвалитися зовсім не кожний заклад.
    Веде майже усі заходи і свята, а також пише до них сценарії, художній керівник Лариса Сливко.
    Цінний кадр і завідуюча господарською частиною Лідія Василівна Лозенко. Як і Микола Романович, вона працює у БК 35 років, з дня, коли його двері відчинилися вперше.
    Наразі є вакантними посади керівників духового оркестру і танцювального колективу.

    Олександр Білий відзначає, що всі співробітники закладу є людьми не тільки талановитими, а й професіоналами з великим досвідом, за плечима яких не один десяток відкритих дитячих здібностей і талантів. Тож, директор має надію, що до дружного творчого колективу приєднаються саме такі люди.
    Ольшанський БК активно співпрацює з іншими культурними й освітніми закладами, громадськими організаціями: Миколаївським академічним українським театром драми та музичної комедії, Миколаївським академічним художнім російським драматичним театром, ГО «Сила Єднання». Національним університетом культури і мистецтв, Миколаївським коледжем культури і мистецтв. Наприклад, працівники Ольшанського будинку культури разом з художнім керівником російського драмтеатру Артемом Свистуном писали сценарій проведення Міжнародного фестивалю повітряних зміїв у Трихатах.
    Отож, культурне життя у селищі переживає своє відродження. Так, у сучасних умовах це дуже нелегко, бо все залежить від фінансування, від активної позиції людей. Але зрушення очевидні: вишиванки міцно увійшли в сучасний молодіжний гардероб, українська музика та пісня супроводжує наше життя, у селах району, попри все, у художньої самодіяльності є прихильники та поціновувачі, а фольклор посів свою нішу у театралізованих дійствах.