Собственный космос создал 81-летний житель Николаевщины

    Николаевщина богата своими людьми и славными традициями. В каждом селе, поселке, в районе, в громаде есть свои особенности, а у людей – свои замечательные жизненные истории. Сегодняшний рассказ о Григории Ивановиче Циповяз, жителю села Благодаровка Николаевского района.

    Григорію Івановичу Ціпов’язу – 81 рік. Він народився у славетному гетьманському місті Чигирин, що на Черкащині. По закінченні семи класів вступив до Знам’янського сільськогосподарського технікуму. Вибір майбутньої професії припав на часи активного втілення Сталінського плану перетворення природи. Щойно оговтавшись від повоєнного голоду та нищівної посухи, країна почала шукати шляхи відбудови сільського господарства. Одним із методів відродження агропромисловості у степових зонах стало масове висаджування лісосмуг. Саме тоді держава найбільше потребувала спеціалістів у сфері лісівництва, плодівництва, меліорації.
    Після навчання вчорашнього студента направили до тресту радгоспів у Миколаєві, а звіди – уже на безпосереднє місце роботи – село Кисилівка (Снігурівський район), до місцевого господарства. Там працював «плодолісотехноруком». Григорій Іванович пригадує, як вперше приїхав до району:
    «Коли я зійшов з поїзда, побачив жінку, яка несла трилітрову банку води. Попросив напитися, а вона сказала, що цю воду для її сім’ї виділили на цілих три дні. Тоді будувався канал подачі води з Дніпра до Криму, тож, вона в деяких містах та селах була у дефіциті. І такі були часи…», – посміхається Григорій Іванович.
    Через декілька років молодий агроном перейшов до радгоспу імені Луначарського у селі Мартинівка Вознесенського району. Пропрацювавши там агролісомеліоратором всього один рік, був призваний до армії. Потрапив до авіачастини на території України. А потім його та ще 11 товаришів по службі, як кращих солдатів, і відправили до міста Віттштоку (обмежений контингент радянських військ у Німеччині), згодом перевели до в/ч, що базувалась в Естонії.
    Після служби влаштувався до радгоспу імені Кірова (село Крива Балка) на посаду агронома відділення. Саме там плоди його праці отримали перше велике визнання. Зразки гібридної кукурудзи, вирощеної на 100 гектарах, відправили на сільгоспвиставку.
    Працюючи на відділку радгоспу у селі Шурине, Григорій Іванович познайомився з майбутньою дружиною. Катерина Михайлівна приїхала з Полтавської області, працювала вчителькою у новозбудованій школі. Планувала через деякий час повернутися на малу Батьківщину. Не бажаючи відпускати гарну дівчину, Григорій Іванович зробив пропозицію. Закохані одразу ж організували вечерю та швиденько розписалися прямо за святковим столом. У 1963 році в сім’ї Ціпов’язів народився син Сергій.
    До Благодарівки переїхали у 1968 році. Саме тут Григорій Іванович пропрацював у радгоспі «Урожайний» головним агрономом до виходу на пенсію. За цей час досягнення його копіткої праці декілька разів потрапляли на популярну свого часу ВДНГ, а сам агроном був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та ще декількома орденами і медалями.
    Варто відзначити, що працював Григорій Іванович вже й будучи на пенсії. Але здоров’я почало підводити, тож, змушений був піти на заслужений відпочинок. Не лише у Благодарівці, а й у районі, добре відомо, що Ціпов’яз не просто агроном з величезним досвідом, а спеціаліст, як-то кажуть, «від Бога». Тому і досі до нього звертаються за професійною порадою. Хоча сам великого хазяйства не тримає: здоров’я не дозволяє.
    На жаль, дружини поряд вже немає. Григорій Іванович живе один, та йому допомагають син і онук, обидва економісти, – його найбільша гордість. Згадуючи минулі роки, дбайливо гортає фотографії: ось весільна з дружиною, ось на полі за роботою, з сином та онуком біля витоків свого життя, у Чигирині, звідти ж – вітальний проспект зі старовинними фортецями та фото… Юрія Гагаріна – кумира мільйонів людей.
    Григорій Іванович десятиліттями творив власний «космос»: дружня родина, щоденна копітка праця, високі досягнення, налагоджений побут, господарство. Безперечно, на своїй землі цей простий, і в той же час, незамінний чоловік, торує яскравий, світлий, сповнений любові до людей і природи, слід. 

    Газета “Маяк”