На Николаевщине есть много талантливых людей. Они прославляют наш край, создавая шедевры искусства. Наш рассказ об учителе, поэте из Кудрявцевской школы – Анатолии Высоцком, который писал добрые, детские стихи. Об этом сообщает Владимир Калиновский на своей странице в Фейсбук.

– У 50-60 роках минулого століття в Кудрявцівській середній школі Мостівського району Миколаївської області працював Анатолій Олександрович Висоцький – директор, учитель і поет. Боюсь, що про нього як про поета пам’ятають лише в його школі та автор цього тексту, і то лише тому, що він досліджує історію села Мостове – колишнього районного центру зі штатною газетою райкому Компартії і райвиконкому, яка в рік, про який мова, називалася “Комуніст”.
Прикрасою багатьох номерів “Комуніста” були ліричні, сатиричні й дитячі вірші, прозові гуморески цього талановитого чоловіка. Я хочу нагадати про нього двома його короткими віршиками, які й вас, можливо, не залишать байдужими. Отже, 1958 рік.
Швачка
Дарма, що маленькі у Ніночки пальці, –
Сорочку пошила вже дівчинка ляльці.
І гарна та лялька, вбрання до лиця їй,
Охайною бути вона обіцяє.
А мати радіє, цілуючи дочку:
«Пошиє й мені вона гарну сорочку».
Маляр
Хлопчина малює садибу і небо,
І річку, що вийшла гулять за село.
Він фарби розводить, кладе там, де треба,
Щоб все як живе на картині було.
І гарно виходять подвір’я і хата –
Такої картини немає ніде.
Ще хоче хлопчина Рябка змалювати,
Та фарби рябої ніяк не знайде.

А.О. Висоцький продовжував публікувати свої твори і в 60-х роках у районці «Трибуна хлібороба» Доманівського району. А в 1963 р. у Державному видавництві дитячої літератури вийшла збірка його віршів «Зацвітай, садочок». І це все, що автору про нього відомо.
Дайте нове життя цим віршикам, скористайтесь ними, якщо ви працівник дитсаду, вчителька молодших класів або українська мама.