Встречи выпускников школ прошлых лет – это трогательное и эмоциональное явление. Такие традиции существуют во всех районах области, в том числе, и в Николаевском. В селе Комсомольское собрались выпускники прошлых лет, начиная с выпуска 1976 года. Песни, добрые слова, тёплые воспоминания бередили души учителей и выпускников.


– А дзвоник кличе пригадати шкільні роки…
Школо, школо, я сумую… Ці слова із пісні, яка є неписаним гімном усіх випускників, час від часу спадають на думку скільки б років не минуло після закінчення школи. І з роками, вони, як гарне вино, набувають цінності, особливого, насиченого кольору… А якщо чогось дуже-дуже забажати, то воно обов’язково здійсниться.
Впевнилися у цьому минулої суботи випускники різних років Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ст., у душі яких сум за школою змінився радісними хвилинами зустрічі з нею, рідними вчителями.
Вперше цьогоріч у Комсомольській школі пролунав особливий дзвоник – не перший і не останній, і не для школярів. Він кликав на шкільне подвір’я тих, хто не багато і не мало, а 40 років тому закінчив свою першу альма-матер, і тих, хто святкує ювілейні роки свого випуску. А ініціювала започаткування традиції вечора зустрічі випускників у другу суботу червня директор Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ст. Любов Долованюк. «Як на мене, то це дуже важливо проводити такі зустрічі як для вчителів, так і для випускників. Звичайно, наші випускники і до цьогои збиралися разом, але хотілося створити особливу атмосферу тепла, ностальгії за шкільними роками саме у школі. Тому, вирішили розпочати написання так званої зіркової книги випускника, у якій кожен, хто закінчив нашу школу, для кого вона особлива, рідна серцю, може вписати своє ім’я для історії, подякувати вчителям і пригадати далеке чи ні, але вже минуле», – зауважила директор.
Звичайно, людина не може вплинути на час, але того вечора для випускників та вчителів у їхніх серцях минуле втратило владу над спогадами, які були ніби вчора, ніби ще сьогодні вранці… На шкільному подвір’ї, що потопає у зелені та трояндах, зібралися випускники 1976, 1977, 1982, 1987, 1992, 1997, 2002, 2007 та 2012 років, ветерани педагогічної праці, вчителі Комсомольської школи.
До присутніх зі словами привітань звернулася Любов Долованюк, яка наголосила на певній символічності, важливості такої зустрічі випускників. Так, випускники 1976 року є першим випуском школи. У с. Благодарівка у 1967 році була відкрита восьмирічна школа, а середня школа – у 1974 році. Взагалі ж, цьогоріч тут відзначають вже 73 річницю освіти на селі, початок якій було покладено у 1934 році.
Ці дати не просто історичне минуле села, діяльності школи, це – особливі сторінки життя людей, вчителів, віхи, які стали запорукою майбутнього, зростання справжніх особистостей. Починаючи з 1974 року, із Комсомольської школи у самостійне доросле життя вийшло 650 юнаків та дівчат, з яких – 35 медалістів. На варті навчального процесу, освіти у селі стояли директори школи – з 1967 по 1969 рік – Віктор Олексійович Користашевиць, Микола Макарович Дзизенко (1969-1980 рр.), Раїса Вікторівна Здовбель (1980-1986 рр.), у 1987 році керувала школою Тамара Олексіївна Лозицька, а Жанна Подимова була директором школи з 2011 по 2015 рр. Любов Олександрівна Долованюк обіймає посаду директора Комсомольської школи з 1986 року (крім 4 років, коли була начальником відділу освіти РДА). Неоціненним є внесок у становлення та розвиток освіти на селі й вчителів, ветеранів педагогічної праці – Світлани Мефодіївни Доротюк, Інни Олександрівни Герасименко Олександра Миколайовича Кащішина, Тамари Олексіївни Лозицької, Миколи Георгійовича Пекача, Тамари Вікторівни Прокоф’євої, Валентини Тимофіївни Сінченко.
Час невтомний і невблаганний, тому хвилиною мовчання вшанували пам’ять про вчителів та випускників, які пішли у Вічність.
Раді бачити своїх учнів були вчителі, а самі випускники на знак подяки педагогам дарували квіти, пригадували випадки зі шкільних років. А допомогла розкрити деякі таємниці та «перевірити» пам’ять гра «Ромашка». За її правилами, кожен випуск відривав одну пелюстку і відповідав на два запитання. Так, через низку років і дізналися, які були улюблені уроки, перед ким із вчителів хотіли б вибачитися за пустощі, хто у кого списував завдання і хто був першим коханням… А щодо кохання, то, хоч і піддають шкільну, юну любов під сумнів, але серед випускників знайшлася одна пара, яка береже своє кохання ще зі школи. Це – подружжя Олександр та Валентина Чмирі.
І спогади у випускників Комсомольської школи були не прості, а інноваційні. Недарма ж, школа зарекомендувала себе у районі як така, що на «ти» з інформаційними технологіями. Тому, до уваги випускників кожного ювілейного року була представлена відео-презентація, де кожен міг себе побачити на фото із тих шкільних років.
Зі словами привітань до випускників звернулися вчителі. Так, від плеяди вчителів початкових класів, яких можна вважати «шкільними мамами», виступила Ольга Кирик, а від класних керівників, як наставників та порадників – Тамара Прокоф’єва.
Це 40 чи 5 років назад вони були учнями, а зараз – є особистостями, дорослими, які мають професію. Сузір’я професій було того вечора, але найбільшу радість вчителям, педагогам принесло те, що кожен їхній учень, випускник став справжньою Людиною у душі, у своїх вчинках.
Слова подяки пролунали на адресу випускників ювілейних років, які захищали нашу Батьківщину у зоні проведення антитерористичної операції – Максима Герцюка, Олексія Громова, Сергія Дацюка, Олександра Захарченка, Ігоря Зозулі, Юрія Попелека.
Тепло, гостинно, піснями та танцями зустріла школа свої випускників. Так, душевним стало виконання пісні вчителем музичного мистецтва Комсомольської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталією Мармазинською, а Микола Пекач переспівав відомий хіт, до якого особисто написав слова про школу, що викликало бурхливі оплески у присутніх. Захоплення викликав танок цьогорічних випускниць з рушниками. А які розумні і розсудливі «благодарівські джентльмени»! Танок у виконанні педагогічного колективу школи ще раз довів, що вчителі не лише розумні, а й талановиті та креативні.
Чи не найбільш зворушливим моментом усього вечора стало виконання присутніми пісні «Вчителько моя, зоре світова…».
І, що вже казати про ті емоції, що переповнювали кожного випускника під час відвідування класів, своєрідного музею – «світлиці», спілкування із вчителями, один із одним. Не одна таємниця, пробачення та спогад були відкриті у шкільних стінах. І не знайдеться у пам’яті більш безтурботних, веселих, яскравих років, аніж шкільні.
Перша, дебютна, зустріч випускників Комсомольської школи у такому форматі відбулася, початок гарній традиції – покладено! Нехай наступного року ще більше випускників прийде на рідне шкільне подвір’я!
Ірина Тихоненко
Фото Людмили Рошка
