Николаевские аграрии давно готовы к сбору урожая. О буднях агропромышленного комплекса рассказывает газета “Маяк”.

Як зазвичай, у перший місяць літа сільгоспвиробники мають незначну паузу перед найголовнішим своїм завданням – в оптимальні терміни, без втрат зібрати вирощений урожай. На лінійці готовності сільгосптехніка, укладені угоди на залучення комбайнів, розглядаються пропозиції щодо закупівлі продукції і т. ін. Тобто, звичайні робочі будні.
А наша сьогоднішня бесіда з начальником відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Валентиною Іванівною Гарифулліною присвячена тому, що і як збиратимуть сільгоспвиробники району в 2017 році:
– Під урожай-2017 минулого року посіяно 37100 га озимих зернових культур, в тому числі, 26700 га озимої пшениці та 10400 га озимого ячменю. Зазначу, що озимих посіяно на 3000 га більше, ніж під урожай 2016 року. Цьому сприяли задовільні погодні умови восени-2016, а також те, що минулого року зібрано досить добрий урожай ранніх зернових культур. Ці фактори спонукали наших сільгоспвиробників збільшити площі під озимі культури. Щодо стану посівів, то нашому району пощастило. Озима пшениця перезимувала добре, дещо гірша ситуація з ячменем, оскільки у більшості господарств посіяли його пізніше технологічних термінів, у зиму він увійшов у стадії шильця. Щоправда, така ситуація виникала і у минулому. Але цієї зими, хоч вона була і не така люта, посіви вкрилися льодовою кіркою, що призвело до кисневого голоду рослин – пересівали, але незначні площі.
На жаль, дещо зменшився яровий клин – пов’язано це з тим, що в цілому по району простежується тенденція відходити від вирощування ярового ячменю. Зрозуміло, що висівали цю культуру заради тваринницької галузі, розрахунків за паї (грубі корми, зерно). Та оскільки тваринництво у більшості сільгосппідприємств району, на жаль, не у фаворі, через ряд як об’єктивних, так і суб’єктивних причин зменшилась кількість худоби і в приватному секторі, то немає потреби у заготівлі значної кількості грубих кормах.
Всього посіяно ранніх ярових 3204 га, зокрема, 1750 га ярового ячменю, 200 га вівса. Зросли площі гороху – якщо у 2016 збирали цю культуру на площі 500 га, то у нинішньому посіяно 1290 га. Щоправда, стабільної тенденції щодо збільшення, або зменшення посівних площ під нього немає. Горох дуже добрий попередник, а також вигідний як для реалізації – ціни за останні роки значно зросли. Хоча, щодо ціни, то на горох вона завжди була непоганою, але родить він добре не щороку. Тому, якщо господарники цього року у програші, то на наступний уже не сіють. І навпаки, якщо мали зиск, то на наступний площі збільшили. Сподіваємось, що надії цього року виправдаються.
Посіяно також 1290 га рапсу. Останніми роками простежується тенденція зниження площ під цією культурою. Вірніше сказати, висівають значні площі, але після зимівлі залишається майже вдвічі менше – посіви слабкі, зріджені. Культура дуже вибаглива і примхлива, зона нашого землеробства не зовсім придатна для її вирощування. Тому сіють рапс ті господарства району, що знаходяться, скажімо так, більш північніше.
Як і озимих, майже на 3000 га більше, посіяно соняшнику – 28680 га. Із кожним роком площі, відведені для цієї олійної культури (дуже вигідною за ціною), збільшуються. Ще років декілька тому було 18-20 тис. га.
Такий приємний факт: окремі господарства мають певні традиції щодо вирощування окремих культур. Маю на увазі льон. Минулий рік був несприятливим для цієї культури. Тим не менш, зараз займає він площу 540 га. Тож, про традиції. Протягом декількох років поспіль постійно вирощують цю культуру у фермерському господарстві Олександра Вербового. Посіяли його і у ТОВ «Криничанське».
Згадаю ще про таку культуру, як кукурудза на зерно. Зараз вона також не серед фаворитів – пов’язано теж із відсутністю тваринництва. Певні площі відведені у ДПП «Степове», ТОВ «Добробут» та на полях МДАУ.
Овочі. Планове завдання – 1300 га – виконали. Сюди враховуються і площі особистих господарств. Овочевій групі надають перевагу ТОВ «С-Росток», ТОВ «Ковалівка», окремі фермерські господарства. ТОВ «Добробут» вирощує овочеві культури на незначній площі для потреб господарства.
Отже, підлягає до збирання ранніх зернових 40340 га (37000 га було у минулому році). У загінки вийде як власна техніка сільгосппідприємств, так і залучена. Для збирання нам потрібно в межах 170 комбайнів, маємо 78, а в межах 100 – залучатимуть. Проблем тут немає, сільгоспвиробники мають напрацювання, партнерів, укладені угоди. Як на мій погляд, в цьому році, можливо, буде менше залучених сільгоспмашин, бо ставка робиться на імпортну потужну техніку, що має високу продуктивність.
– Які на сьогодні проблеми у рослинницькій галузі?
– Як і раніше – паритет цін. Вартість пального, насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, тієї ж техніки дуже висока, а ціни на продукцію зернотрейдери прагнуть постійно занижувати. Додайте сюди податкову політику – не на користь сільгоспвиробників. Про відсотки кредитів й говорити не доводиться. Користуються ними сільгоспвиробники дуже рідко.
-А чи є підтримка сільського господарства, наприклад, за вирощування тих чи інших культур, чи відшкодування збитків?
– Чинними є дві постанови КМУ: відшкодування сільгосппідприємствам певних відсотків за придбану сільгосптехніку вітчизняного виробництва та відшкодування за взяті кредити. Щодо кредитів, то така практика діє щороку, але висуваються такі вимоги та умови, що скористатись просто нереально. Додам, що завдання втілювати в життя засади вищезазначених документів покладено на обласні департаменти агропромислового розвитку.
…Отже, літо вступило у свої законні права. Попри труднощі, наші хлібороби годуються до жнив. І всі сподівання, як зазвичай, покладають лише на власні сили.