Учитель школы из Снигиревского района пишет стихи и прививает любовь к украинскому языку

    В вихре политических событий, социально-экономических проблем, очень редко появляются публикации о хороших людях, которые своим трудом, творчеством обогащают нашу жизнь. «Николаевские известия» встретились с нашим земляком, родившимся в Снигирёвском районе Николаевской области, учителем и поэтом Владимиром Викторовичем Черненко.

    Дана зустріч ще раз довела наявність в області енергійних, творчих і талановитих людей. Сьогоднішній гість – призер різних поетичних конкурсів та районного педагогічного конкурсу «Учитель року».

    – Спочатку хотілось би дізнатися біографічні відомості: звідки Ви родом, де навчалися?

    — Народився я 15 червня 1960 року в селі Василівка, Снігурівського району, Миколаївської області в сім’ї робітників. 1967 року пішов навчатися до Василівської середньої школи, яку закінчив у 1977 році із Золотою медаллю. В 1977 році вступив до Херсонського педагогічного інституту імені Н.К. Крупської на природничий факультет за спеціальністю «біологія та основи сільськогосподарської праці». Інститут закінчив у 1982 році і за розподілом був направлений на педагогічну роботу в селище Свєтлово, в середню школу №4, де працював деякий час педагогом-організатором. В тому ж році був призваний на військову службу до лав Радянської Армії в місті Чехов, Московської області, де проходив службу у військово-будівельному загоні командиром відділення. В 1985 році пропрацював на Снігурівському заводі залізобетонних виробів робітником бетоннозмішувального вузла. В 1986 році повернувся до педагогічної роботи в якості вчителя природничих наук Квітневої загальноосвітньої школи, Жовтневого району, Миколаївської області. В цій школі багато років працював ще й завучем з навчально-виховної роботи і деякий час виконував обов’язки директора школи. Наразі працюю вчителем в Киселівській загальноосвітній школі.

    – За нашою інформацією ви не тільки вчитель, ви ще й поет. Скільки у вас збірок?

    — Їх три. Це – «Золота амфора», «День для сповіді» та «Веселка, замурована в сніги». Першу збірку було опубліковано в 2001 році, останню в 2013.

    – Що надихнуло вас на написання віршів і чи пам’ятаєте свою першу пробу пера і коли це сталося?

    — На написання віршів мене надихнули материнське слово, безмежна краса природи рідного краю та любов до рідної мови. Так, це сталося коли я навчався в 7-мому класі. Мій перший твір – «Щедрохлібна земля».

    Скажи, чи не ця щедрохлібна земля

    Квітуча, барвиста, щедра, прекрасна

    Людину – титана, богатиря

    На світ явила для щастя.

    Скажи, чи не тут на ранковій зорі

    У будні жниварського свята

    Поети родилися і сіячі,

    І тебе спеленала мати.

    Я бачу, як ширшає мій дивосвіт,

    Як ночі багатшають снами,

    І чую-ранетом пахучим із віт

    Падає слово дозріле у трави…

    Пізніше вже в студентські роки великої творчої наснаги мені надало знайомство з такими поетами як Январьов, Бойченко.

    – Який свій твір ви вважаєте найкращим?

    — Їх декілька, але виділю «Шпанки», адже він, на мій погляд, увібрав всю філософську проблематику нашого часу і тим самим є актуальним для людей різного віку.

    Які ж були юні ви,

    Шпанки – сестриці,

    Які ж бо ви нині

    Старенькі – старі…

    А я пам’ятаю

    Ваш вальс пишноквітий,

    І хату, зодягнуту

    В шал білизни…

    Ваші улюблені автори?

    — Дуже захоплююсь творчістю Івана Драча, який вміє віртуозно викладати свої думки. Також мені до вподоби поет Степан Олійник

    – Розкажіть, будь ласка, історію створення вашого твору про Киселівку, який переродився в пісню.

    — Історія проста. Я приїхав сюди і був вражений красою цього села, тому рядки народилися самі собою. Композитором став вчитель музичного мистецтва Олександр Рубаняк.

    – Наскільки важко бути педагогом і які б ви дали свої методичні рекомендації у роботі з дітьми?

    — Бути педагогом – це дуже кропітка робота, але водночас і приємна. Рекомендації прості – бути собою і не дивлячись на те, хто ти – вчитель літератури, математики чи фізики – використовувати українську мову і прищеплювати дітям любов до неї.

    – Ну і на завершення: яке ваше життєве кредо?

    — Моє кредо це висловлювання Гете: «Живеш повноцінним життям тільки тоді, коли користуєшся прихильністю інших!», тому я стараюся бути завжди чесним, відвертим, справедливим, демократичним і чуйним у стосунках з оточуючими.

    – Дякую вам за змістовну відповідь! Успіхів вам у наступних творчих справах!

    Приємно, що в нашому краї є така людина як Черненко Володимир Вікторович. Це справжній майстер слова, мудра і талановита людина.