На Николаевщине началось наступление туристов на Ольвию и Старую Богдановку

    О том, что Николаевщина имеет право и должна стать центром туризма на юге Украины, мечтают многие. В то же время, есть небольшое количество наших земляков, которые не только пытаются, но и стремятся уже сегодня приобщить всех к туризму по историческим местам нашего края. Об этом рассказала Елена Ивашко и «Урядовий кур’єр».

    Сезон подорожей та відпочинку на Миколаївщині стартував з першого травня. Його особливістю є поєднання в одному маршруті компонентів, які начебто і не «змішуються». Втім такий мікс доречний. Адже додає нових емоцій, вражень, почуттів. Так, обравши відвідування Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», можна одночасно помилуватися мальовничим Бузьким лиманом, зупинитися на рибалку на Волоській косі, відвідати будинок відомих митців Бахтових у селі Парутине, поласувати домашніми сирами та винами. Що пропонують туристам, які вирішили подорожувати узбережжям лиману, дізнавалася наш кореспондент.

    В очікуванні сезону сюрпризів

    Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» — найбільший пам’ятник античності в українському Північному Причорномор’ї. І для того, щоби побачити Грецію, зовсім не обов’язково пливти за море. Стародавні греки дві тисячі років тому самі прийшли до нас. На березі Дніпровсько-Бузького лиману в IV столітті до нашої ери вихідці з Мілету заснували місто Ольвія, що означає «щаслива». Ця Земля їм сподобалася, адже нагадувала рідний край кліматом та умовами. Політичним та економічним центром Ольвії було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутине Очаківського району Миколаївської області. Територію, що межує з цим місцем називають Ольвійською хорою.

    До складу заповідника входить й острів Березань, де існувало найдавніше в Північному Причорномор’ї давньогрецьке поселення. Під час багаторічних розкопок у Ольвії виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають вітрини багатьох музеїв світу: Петербурзького Ермітажу, Одеського археологічного музею, Київського національного історичного музею, Британського музею у Лондоні, Паризького Лувру, Берлінського музею та інших. Унікальна колекція античних пам’яток представлена і в музеї заповідника Ольвії. З року в рік археологи досліджують стародавнє поселення міліметр за міліметром, сподіваючись на нові відкриття. І Ольвія щедро ними обдаровує.

    — Цього року будуть продовжені дослідження північної частини некрополя, — відкриває плани археологів в.о. директора заповідника Сергій Шеїн. — Триватимуть дослідження ділянки R-25, частини кварталу IV століття нашої ери, тобто фактично часу завершення існування самого міста. Польські археологи починають дослідження нової ділянки в районі римської цитаделі. Невідомо, що вони знайдуть, але можливо натраплять на новий об’єкт. Нецікавих об’єктів в Ольвії немає. Ми сподіваємося, що і цей рік не стане виключенням для наукових відкрить та знахідок. Дослідники планують застосувати геолокаційну техніку, що сканує землю та об’єкти, які там знаходяться. Ольвія може подарувати най неочікувані сюрпризи.

    Відчути себе трохи греком

    Свої сюрпризи для туристів готує і дирекція заповіднику. Вперше за останні роки тут відкриють для вільного доступу відвідувачам декілька раніше закритих майданчиків. Так, повністю відкритим для огляду стане нижнє місто (три ділянки), оборонний мур та ділянка римської цитаделі. Якщо раніше розкопи у нижньому місті виглядали не зовсім привабливо, сьогодні співробітники заповіднику розчистили їх та придали експозиційного вигляду.

    Звісно, Ольвія притягує в першу чергу тих, хто цікавиться історією; людей, які готові слухати промови екскурсоводів про життя стародавніх греків; спеціалістів, науковців, студентів, викладачів. Традиційно на екскурсії сюди возили школярів, приїжджали гості-одинаки, відпочиваючі з Очакова, Рибаківки, Коблево. Втім нині змінюється цільова аудиторія відвідувачів та сутність попиту на туристичні послуги. Дедалі більше стає бажаючих провести час не лише з пізнавальною метою, а й просто відпочити, насолодитися степовим повітрям та покупатися в теплому Бузькому лимані.

    Тож дирекція заповідника на чолі з молодим, ініціативним керівником, який буквально виріс в Ольвії, вирішила врахувати подібні побажання в новому сезоні. Та робить ставку на розвиток зеленого туризму. «Ми пропонуємо відвідувачам залишатися у нас із ночівлею, — зазначає Сергій Шеїн. — Готові надавати для відпочинку кімнати в наших літніх будиночках, в спеціально відведених місцях можна поставити намети. Зручності на території передбачені. До того ж, в цьому році ми спростимо знаходження людей на території в тому плані, що будемо ставити вказівники, де і який розкоп знаходиться. Ті, хто вперше сюди приїздять, губляться на величезній території. Тож біля кожного розкопу встановимо стенд з реконструкції даної ділянки, щоби легше і зрозуміліше сприймався розкоп. За основу беремо реконструкції відомого дослідника Ольвії Сергія Крижицького. Поки відтворимо лише на стенді, але в майбутньому плануємо зробити і макетування цих ділянок».

    Туристам пропонують відвідати два музеї, — музей каменю (лапідарій) та музей кераміки, ділянки верхнього міста і нижнє місто. В екскурсійний маршрут входять два склепи, ділянка І (житловий квартал), Теменос (священна ділянка з вівтарем), Гімнасій (школа) та житлові квартали. Екскурсія займає півтори години, але пройтися всіма об’єктами під пекучим південним сонцем утомливо. Тому частину об’єктів пропонують відвідати без екскурсій. Аби кожен, хто приїде до Ольвії нинішнім літом, трохи відчув себе давнім греком.

    Сир, півники, дороги

    Подорожуючи до Ольвії можна дізнатися немало цікавого. Наприклад про те, що на пагорбах Бузького лиману лише днів десять на рік, наприкінці квітня, масово квітнуть дикі іриси, півники. Якщо пощастило застати цю неймовірну веселку, вражень вистачить надовго. Декому пощастило. Навіть спеціалісти точно не підрахували скількох відтінків півників тут можна побачити, — 20, 30, 40. Від ніжно-білого до небесного, від насиченого блакитного до соковито-бордового. Місце не гірше знаменитої долини нарцисів в Закарпатті. Причому з року в рік і кількість квітів збільшується, і нових кольорів додається.

    За словами відомого миколаївського еколога Олега Деркача, квіти самі обрали цю благодатну для них землю, масово почали цвісти декілька років тому. Екологи побоюються, що на місця цвітіння карликових ірисів масово поїдуть туристи, почнуть викопувати рослини і тим самим порушать природну рівновагу. Тож щастить лише невеличким туристичним групам, в яких є знаючий провідник.

    Між Миколаєвом та Ольвією на узбережжі лиману є старовинне село Стара Богданівка, колишній маєток відомого військово-морського та державного діяча 19 століття, адмірала Миколи Андрійовича Аркаса. До речі, грека за походженням. Його син Микола — український діяч культури, просвітник, композитор, письменник, історик, автор опери «Катерина», книги «Історія України-Русі». Він заснував в Миколаєві «Просвіту», відкрив власним коштом першу українську школу. Отже, грецький слід в цих місцях залишився назавжди.

    Не забувають своїх предків і сучасні мешканці села. Так, в родинному будинку священика та просвітника Михайла Шполянського оселилася його донька Даша із родиною. Молода дівчина покинула місто, аби бути ближчою до природи, до своїх коренів. Рік тому родина почала свій бізнес, відкрила невелику сироварню, сімейну ферму. «Коли вперше спробувала виготовити сир, зрозуміла, що саме цим хочу займатися, — ділиться Даша. — Благо, що місцевість просто надихає на заняття улюбленою справою та сприяє в реалізації задумів. Звісно, не відразу все вдавалося. Довелося повчитися мистецтву сироваріння за кордоном, вигадати власні рецепти та технології, обрати найкраще молоко у найкращих місцевих господинь, пройти шлях проб та помилок. Наче почало виходити». Сьогодні на фермі виготовляють близько 20 видів домашніх натуральних сирів, — бринза, крем-сир Філадельфія, маскарпоне, п’ять видів моцарели за власною технологією, сулугуні, козячий сир та інші, назви яким ще не вигадала господиня. Продукцію реалізує в Одесі та Миколаєві в невеликій кількості. Гостинно запрошує до себе всіх, хто їде до Ольвії та звідти. В неї можна і смачно поїсти, і гарно відпочити подалі від шумного міста. Агітує найбільш активних жителів Старої Богданівки почати розвивати зелений туризм, продавати продукцію власного виробництва, приймати гостей. А ще Даша — завзята велосипедистка. Вона мріє, аби колись з’явилася облаштована велосипедна дорога вздовж Бузького лиману, від Миколаєва до Старої Богданівки та Ольвії.

    На жаль, скоро велосипед стане єдиним транспортом, яким можна дістатися Ольвії. Дорога розбита вщент, її просто немає, об’їхати суцільні нескінченні ями можна лише по обочині. Відстань в 40 кілометрів від Миколаєва до заповідника займає годину-півтори. Сезон відкрито, дороги немає. Чи буде, невідомо. Навряд чи знайдеться багато бажаючих їхати велосипедом. Є привід владі замислитися. Інакше, ніякого туризму цим краям не бачити.

    На фото автора:

    Ol1 – місцевість надихає на польоти

    Ol2 – Ольвія готує сюрпризи

    Ol3,4 – Даша Шполянська пригостить власноруч зробленими сирами

    Ol5 – галявини диких ірисів можна побачити лише десять днів на рік