Предлагаем вашему вниманию статью Таисии Кучеровой, ученицы 10 класса Первой украинской гимназии имени Николая Аркаса в рамках конкурса «Копилка добрых дел», проводимого «Николаевскими известиями» совместно с депутатом Николаевского областного совета Владимиром Фроленко.
Що таке добро? Хвилька милосердя, потік співчуття чи душевного болю до інших, який виражається у допомозі? Що Це?
Це промінь сонця, що несміло вривається крізь люті хмари буденного зла? Не знаю, яле я чую його, я знаю, що Воно є!
Було завдання розказати про одну людину, яка творить добро, але я так не можу. Неможливо висвітлити одного, залишаючи в тіні інших. У добрі усі однакові.
Добро існує, адже існують люди, які його створюють. Ці люди не хизуються своїм великим серцем, вони знають свою справу: допомагати.
У мене з’являються сльози щастя (і небезнадійності?), коли я бачу вередливих та безтурботних собак, усміхнених дітей та людей похилого віку, які з посмішкою на вустах грають партії у шахи, у притулках. Про них забувають родичі, але там піклуються про них сторонні люди, які стали вже ріднішими за сім’ю. Ці люди не гидують іншими: немічними, інвалідами, дітьми, батьки яких забули про те, що вони подорослішали. Не гидують божевільними, вони їх не бояться. Їм нічого стерегтися, нічого втрачати. Вони просто збагачують інших своїм палким вогнем добра і співчуття, даючи зрозуміти, що людяність існує. Більше того, вони ніби дарують частинку свого випромінення (може, це й називають вкладати душу), свою енергію, прирікаючи отримувачів на збереження цього дивного сяйва і передання його іншим.
Добрих людей дуже багато, вони навіть самі цього не усвідомлюють. Добро робить наш світ краще. Самі люди роблять добро і наш світ кращим!
Так легко жити для себе, і так важко проявити себе як людину: замиготіти вогнем людяності і створити найцінніше, що тільки можливо.