Ученица Виноградовской школы рассказала о своем отце

    Продолжаем поиск добрых дел и поступков, совершаемых жителями Николаевской области, способных изменить мир, изменить нас, взаимоотношения между людьми.

    Предлагаем вашему вниманию статью ученицы Виноградовской ООШ Баштанского района в рамках конкурса «Копилка добрых дел», проводимого «Николаевскими известиями» совместно с депутатом Николаевского областного совета Владимиром Фроленко.

    У своєму житті я зустрічала багато добрих,справедливих,чуйних та працьовитих людей. Саме такою людиною і є мій тато. Його звати Поляк Микола Петрович. Народився він на Рівненщині, в селі Борове. З дитинства батько був відповідальним, адже був старшим братом для 2 молодших сестричок та 5 братиків. Був мій тато і в армії, де служив танкістом.

    Пізніше він познайомився з моєю мамою. Мої батьки переїхали в мальовниче село Виноградівка, що на Миколаївщині. З дитинства тато робив багато добрих справ, що й продовжує робити зараз. Він відповідально ставився до своєї професії, за що має багато грамот та подяк. Адже він працював оператором газової котельні та отоплював багато приміщень Виноградівського будинку-інтернату.

    Моя сім’я є прихожанами Свято-Петро-Павлівського храму, розташованого у нашому селі. Багато зусиль для його розбудови та відновлення доклав мій тато. Саме за це його вибрали старостою церкви. Він зробив вагомий внесок в розвиток храму. За що був нагороджений Грамотою від Пітіріма Митрополита Миколаївського і Очаківського за старанні труди у славу Святої Церкви на Храмове свято Петра і Павла, 12 липня. І зараз тато продовжує робити добрі справи для церкви.

    Таких людей, як мій тато ще треба пошукати. Він робить добро не замислюючись, і не чекаючи добра у відповідь. Я чую від знайомих, що я схожа на батька. У мене такі ж світлі очі, кругле обличчя, невисокий зріст. Мені хочеться у всьому наслідувати його. Він – добрий, чесний, справедливий. Головне для нього – правда. Людину він цінує за хороші, чесні вчинки, за бажання і вміння працювати. Батьки – це два обереги на колосистій ниві життя. Вони наймудріші та найрідніші люди у світі . Вони  вчать любити свою Батьківщину, бути добрими та людяними, поважати старших, сприяють тому, щоб їхні діти виросли високоосвіченими, стали гордістю та надією держави, відповідальними громадянами своєї країни. Їх потрібно любити і поважати!!!