Український освітній експерт Ігор Лікарчук різко відреагував на атестацію педагогів на Київщині. Так, в одному із ліцеїв відбувся “творчий звіт учителів, які атестуються у 2026–2027 навчальному році” під назвою – “Осіння симфонія педагогічної душі”. Під час цього шкільні викладачі не лише співали і декламували вірші, але й малювали, брали участь у творчих конкурсах, грали в “Оркестр”, виконували “розслаблюючу руханку” тощо, повідомляє OBOZ.UA.
У дописі в Facebook Лікарчук дивується, до чого докотилися адміністрації закладів освіти, вимагаючи від педагогів проходження подібних заходів. Крім того, він підкреслює, що все це відбувається у воєнний час і не має жодного відношення до атестації вчителя.
Лікарчук розкритикував атестацію вчителів в ліцеї на Київщині. Джерело: Скриншот
“Господи, до чого ж ми докотилися… За понад пів століття роботи в освіті мені довелося побачити чимало дурні від керівників закладів освіти. Але, виявляється, фантазія освітнього начальства невичерпна. Тепер учителів, які мають підтвердити свою професійну кваліфікацію, можна вивести на сцену й влаштувати з цього “симфонію педагогічної душі”. Під звуки шахедів, зарево вибухів і з постійним відчуттям небезпеки”, – пише експерт.
Він зазначає, що вчителі не мають перетворюватися на артистів, щоб сподобатися тим, від кого залежить рішення про атестацію. За його словами, це приниження педагогів, їхньої професійної та людської гідності.
Лікарчук також пригадав слова українського письменника Тараса Шевеченка “Німі на панщину ідуть”, порівнявши освіту з панщиною. Адже, вчителі погоджуються на принизливі правила гри, бо так хоче керівництво, а відмовити вони не можуть.
Лікарчук різко відреагував на атестацію вчителів у ліцеї на Київщині. Джерело: Freepik
“Мовчазна покірність поступово стає професійною чеснотою. Вміння догодити начальству іноді цінується вище, ніж уміння навчити дитину. Педагогічну творчість підміняють сценічною самодіяльністю, а професійну майстерність – умінням красиво прозвітувати. І після цього ми роками говоримо про педагогічну автономію, про академічну свободу, про суб’єктність учителя, про повагу до його професійної гідності”, – додає освітній експерт.
Він зазначає, що не може бути поваги до вчителя там, де його професійні досягнення перетворюють на “привід для показушного дійства”. За словами Лікарчука, у школі мають навчати людської гідності, самоповаги, незалежності мислення та здатності відстоювати власну позицію. Натомість, як вчителі можуть виховувати вільних людей, якщо самі такими не почуваються.
Лікарчук саркастично запропонував організаторам подібних фестивалів одягнути вчителів у костюми зайчиків і лисичок на “свято педагогічної душі” і зробити це обовʼязковою умовою участі у творчому звіті. Він також припустив, що педагоги, які погодилися на подібну участь пошиють й самі костюми, а потім заспівають пісню про автономію, академічну свободу і людську гідність вчителя.
