Дорога — це не просто смуга асфальту, що з’єднує населені пункти. У воєнний час вона може бути шляхом, яким щодня їдуть на роботу люди, школярі — на навчання, підприємства — доставляють свою продукцію, а сили оборони — виконують бойові завдання. Саме такою є дорога, яка проходить через Радісний Сад, Новобогданівку та Малу Корениху.
Сьогодні її стан став справжньою проблемою для мешканців громади. Покриття перебуває в аварійному стані, а пересування цією дорогою дедалі більше нагадує випробування. Водночас значення цього автошляху важко переоцінити.
Ним здійснюється логістика одного з бюджетоутворюючих підприємств Миколаївщини — Миколаївського коньячного заводу. Цією ж дорогою щодня підвозять учнів із Малої Коренихи до ліцею в Миколаєві. А в умовах повномасштабної війни вона має ще одне, надзвичайно важливе призначення — цілодобово використовується силами оборони для виконання бойових завдань та прикриття Миколаєва від ворожих безпілотників.
Тож питання стану цієї дороги — далеко не лише питання комфорту для мешканців.
Адміністрація Радісносадівської селищної ради звернулася до Агенції місцевих доріг Миколаївської області, яка є утримувачем автошляху, з проханням посприяти у вирішенні проблеми. Відповідь, за інформацією громади, виявилася невтішною: кошти на ремонт дорожнього покриття не передбачені.
Та чекати, поки проблема вирішиться сама собою, люди не стали.
За пропозицією селищного голови Юрія Пінькового мешканці Радісного Саду вирішили власними силами взятися за ремонт найбільш проблемних ділянок дороги. І вже сьогодні громада виконала чималий обсяг роботи.
Хтось долучився працею, хтось допоміг технікою, хтось — матеріалами. І в цьому, мабуть, найважливіше значення цієї історії: коли проблема стала спільною, спільними стали й зусилля для її вирішення.
Це приклад того, як небайдужість перестає бути просто словом. Люди, які щодня користуються цією дорогою, добре знають її стан і розуміють, наскільки важливо зробити її хоча б частково безпечнішою та проїзною.
Особливо символічно, що ремонт відбувається руками мешканців громади, яка продовжує жити й працювати в умовах війни. Поки військові захищають Миколаїв, цивільні підтримують свій край — працюють, допомагають одне одному, забезпечують функціонування підприємств, дбають про дітей і намагаються власними силами долати труднощі, які виникають щодня.
Дорога О 15412 сьогодні стала своєрідним прикладом того, що сила громади — не лише у рішеннях чиновників чи бюджетних програмах. Вона насамперед у людях, які не проходять повз проблему.
«Разом ми сила!» — саме так говорять у Радісному Саду.
І ці слова сьогодні мають цілком конкретне підтвердження — у зробленій власноруч роботі, відремонтованих ділянках дороги та в готовності людей не залишатися осторонь.
Хочеться подякувати кожному, хто долучився до цієї справи. Адже громада — це не тільки територія на карті. Це люди, які в найскладніші часи залишаються разом, підтримують одне одного і роблять усе можливе, щоб їхній край продовжував жити.
А водночас ця історія ще раз нагадує: такі важливі дороги не повинні залишатися лише на плечах небайдужих мешканців. Особливо тоді, коли ними користуються діти, підприємства та сили оборони України.
Тому зроблене людьми — це не привід забути про проблему. Навпаки, це аргумент для її системного вирішення. Бо громада вже зробила те, що могла. Тепер своє слово мають сказати ті, від кого залежить повноцінне відновлення дороги.
