Андрій «Сармат» Орлов — головний сержант 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ, який 10 листопада 2022 року особисто підняв український прапор над будівлею адміністрації у звільненій Снігурівці, ставши першим Героєм України, нагородженим за деокупацію Херсонщини та півдня.
Життєвий шлях до війни
- Народився 29 жовтня 1983 року у Полтаві.
- Закінчив Полтавський педагогічний університет, працював у міжнародних компаніях.
- У 2014 році попри «білий квиток» пішов добровольцем у батальйон «Донбас», воював за Маріуполь та Дебальцеве.
- До початку повномасштабного вторгнення працював за кордоном (зокрема в Іраку).
Він міг залишитися в безпечному Багдаді. Мати благала: “Синку, не треба, тут і без тебе вистачить”. Але він відповів: “Мамо, їх поки навчать. А я вже вмію”. І полетів в Україну 24 лютого.
Це історія Андрія “Сармата” Орлова – першого Героя, який підняв прапор над Снігурівкою. І якого вже 6 вересня 2023-го не стало…
У 2014 році, маючи “білий квиток”, він пішов добровольцем у батальйон “Донбас”. Без підготовки, з цивільного життя – але швидко став командиром снайперського взводу. Пройшов Маріуполь, Широкине, Дебальцеве.
Потім була робота за кордоном. А 24 лютого 2022 року він усе кинув і повернувся. Взяв позивний “Сармат”, очолив розвідгрупу.
Його гасло: “Завжди попереду”. Він навчав побратимів координації, рятував життя, коригував вогонь артилерії по ворогу.
Саме він особисто підняв український прапор над деокупованою Снігурівкою. І саме він першим отримав звання Героя України за звільнення Херсонщини.
14 листопада 2022 року Президент вручив йому нагороду. А Андрій того ж дня відправив фото синові Денису. І поспішив назад до побратимів.
6 вересня 2023 року Андрію було 39. Він пішов у розвідку – і того ж дня загинув від численних поранень.
Його остання розмова була з сином. Пообіцяв зателефонувати за два дні. Не встиг.
Поховали Героя на Алеї Героїв у Полтаві. Посмертно нагородили “Хрестом бойових заслуг”.
Його ім’ям назвали сквер. У рідній школі відкрили меморіальну дошку.
Андрій хотів, щоб його син ніколи не брав зброю в руки. І він віддав за це своє життя.
Він міг залишитися. Міг не повертатися. Але він обрав нас.
Вічна шана Герою.
Автор Bairak Oleh
