Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони України стало помилковим кроком влади, оскільки пів року — це занадто малий термін для повноцінного розкриття потенціалу керівника такого масштабу, а обґрунтованих підстав для відставки не існувало. Про це заявив народний депутат від «Голосу», член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін, пише “Дзеркало тижня”.
Три причини звільнення Федорова
За словами народного депутата, до раптового рішення президента Володимира Зеленського призвела сукупність кількох факторів. По-перше, Федорова стало забагато в медіапросторі, що викликало роздратування у глави держави, який традиційно ревно ставиться до потенційних політичних конкурентів.
Другою важливою причиною стали системні тертя між Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗСУ, які переросли у відкритий конфлікт між відомствами та безпосередньо їхніми очільниками — Федоровим та головнокомандувачем Олександром Сирським. Рахманін наголосив, що таке протистояння створювало серйозну загрозу для обороноздатності країни.
Третім чинником невиконаних зобов’язань стало провалення мобілізаційної реформи, проведення якої було однією з ключових умов призначення Федорова. Попри оптимістичні публічні звіти, реальних системних змін у законодавчому полі не створили.
Чи можливе повернення Федорова у владу?
Говорячи про ймовірність повернення ексміністра до складу уряду, Рахманін висловив скептицизм. Він пояснив це характерами ключових гравців та небажанням створювати черговий кадровий стрес для воюючої держави:
- Президент Зеленський принципово не любить публічно визнавати власні помилки та демонструвати слабкість.
- Найближче оточення радить главі держави утриматися від кадрових зворотних рішень, аби не розгойдувати систему.
- Призначення нового виконувача обов’язків вже відбулося, і чергова зміна керівництва у секторі безпеки поглибить дестабілізацію.
Рахманін також зауважив, що в українському суспільстві сформувалася тенденція до надмірної ідеалізації або демонізації політиків. Федоров, за його словами, дав багатьом людям надію та спростив окремі процедури постачання озброєння (зокрема, безпілотників на оптоволокні та мідлстрайків), однак так і не зміг побудувати стійку бюрократичну систему, спираючись на команду з недостатнім рівнем експертизи.
