У Міжнародний день музеїв в обласному художньому музеї імені В.В. Верещагіна відбулося відкриття виставки, присвяченої творчості Михайла Олексійовича Ряснянського (1926–2003) — народного художника України, митця світла, правди й великої людяності.
Учора, 17 травня, художникові виповнилося б 100 років.
На відкриття виставки зібралися художники Миколаївщини, представники влади, друзі, учні та всі, хто знав і цінував Майстра. Директор музею Сергій Миколайович Росляков поділився особистими спогадами про спілкування з Михайлом Ряснянським. Він розповів, що художник працював із неймовірною самовідданістю, прагнучи, аби все, що народжувалося на полотні, максимально точно відображало дійсність. Митець писав те, що думав і відчував, і саме в цьому — його сила та щирість. Особливо яскраво талант Михайла Ряснянського розкрився у складних композиційних полотнах — справжніх вершинах живописної майстерності.
Життя художника було непростим. Під час Другої світової війни він був тяжко поранений під час виконання бойового завдання. Та, попри пережиті жахіття війни, як зазначив голова Миколаївської обласної організації Національної спілки художників України Дмитро Іванович Артим, творчість митця залишилася пронизаною світлом, любов’ю та надією.
Голова постійної комісії облради Євген Григорович Горбуров підкреслив важливість таких мистецьких подій, адже саме вони відкривають і зберігають для наступних поколінь найкращі імена Миколаївської землі.
На виставці представлені композиційні та жанрові роботи, портрети й полотна, у яких оживає глибокий внутрішній світ художника. Серед представлених творів — і портрет Михайла Ряснянського пензля Володимира Бандалієва, члена обласної організації Національної спілки художників України.
На відкритті був присутній син художника — скульптор Ярослав Ряснянський. У колекції музею зберігається зворушливий портрет маленького В’ячеслава, написаний батьком. Він поділився теплими спогадами про рідну людину, а кожен із художників, які завітали цього дня до музею, мав свою особливу історію про Михайла Ряснянського— про його талант, людяність, підтримку та мудрі поради.
Ольга Марковна Артим, учениця художника, згадувала, з яким щирим натхненням Михайло Олексійович передавав свій талант іншим. Він був не лише живописцем — писав також вірші, які цього дня звучали у стінах музею. Він учив любити світ, бути небайдужими, дбав про своїх учнів, немов птах про пташенят, допомагаючи їм «обрости крилами» майстерності. А ще мав прекрасний голос і натхненно співав для друзів — щиро, від душі.
Художній музей імені В.В. Верещагіна на хвилі мистецтва, яке об’єднує найкращих, де пам’ять перетворюється на живе світло культури, а справжні майстри продовжують говорити зі світом мовою своїх полотен.
