Серед людей, які багато років працюють для розвитку громад Миколаївщини, добре відоме ім’я Володимир Олександрович Фроленко. Депутат Миколаївської обласної ради, член постійної депутатської комісії з питань регіонального розвитку, планування, бюджету, фінансів та інвестицій, фермер із Баштанського району, благодійник, людина, яка звикла не говорити про допомогу, а просто діяти.
Народився Володимир Фроленко у 1977 році. Має диплом магістра, багато років працює в аграрній сфері. Любов до землі та повага до людської праці стали для нього не лише професією, а й життєвою філософією. Саме тому у громадах Баштанщини та й у інших районах області його знають не тільки як депутата, а передусім як людину, яка завжди знаходить час вислухати, підтримати і допомогти.
— Володимире Олександровичу, Ви багато років працюєте фермером. Чи допомагає цей досвід краще розуміти людей і їхні потреби?
— Безумовно. Коли ти працюєш на землі, щодня бачиш реальне життя. Розумієш, чим живуть люди, які проблеми їх хвилюють, що для них справді важливо. Фермерство — це не лише про врожай чи економіку. Це про відповідальність перед громадою, перед людьми, які поруч.
Коли до мене звертаються з питаннями — чи це дорога, чи школа, чи допомога лікарні — я сприймаю це не як формальне звернення. Це питання життя конкретних людей.
За роки депутатської діяльності Володимир Фроленко неодноразово доводив, що готовий підтримувати громади не лише словом. Значну частину допомоги — від ремонту соціальних закладів до придбання необхідного обладнання — він надавав власним коштом. У школах і дитячих садках з’являлося нове обладнання, у будинках культури — техніка, у спортивних секціях — інвентар. Допомогу отримували лікарні, ветерани, громадські організації, спортивні команди, культурні колективи.
Проте сам він говорить про це дуже стримано.
— Якщо маєш можливість допомогти — треба це робити. Для мене це не питання політики чи реклами. Просто так правильно. Коли бачиш, що твоя допомога справді потрібна людям, це і є найкращий результат.
Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для всієї країни. Особливо непростою була ситуація на Миколаївщині. У ті перші місяці, коли багато населених пунктів залишалися без світла, зв’язку, продуктів, головним завданням стало підтримати людей.
— У той час кожен робив усе, що міг. Ми доставляли продукти, хліб, ліки, дитяче харчування. Допомагали закладам, де перебували діти. Іноді було небезпечно, але інакше не можна. Люди потребували підтримки.
Тоді разом із волонтерами та небайдужими громадянами вдалося організувати доставку гуманітарної допомоги до сіл, які опинилися у складній ситуації. Хліб, крупи, борошно, продукти першої необхідності — усе це регулярно передавалося тим, хто найбільше цього потребував.
— У складні моменти дуже добре видно справжні людські якості. Я гордий за наших людей. За тих, хто залишився в Україні, хто допомагає один одному, хто підтримує армію і тих, хто опинився у біді.
Попри значний досвід у політичній діяльності, останнім часом Володимир Фроленко не прагне активної медійності. Його принцип простий — більше справ, менше гучних заяв.
— Я ніколи не прагнув публічності. Якщо можу допомогти людині — роблю це. Люди знають, де мене знайти, і цього достатньо.
Особливе місце у його житті займає фермерська справа. Саме аграрії, на його переконання, сьогодні є однією з опор української економіки.
— Українські фермери — це люди, на яких тримається продовольча безпека країни. Вони працюють у складних умовах, але продовжують робити свою справу. Село повинно розвиватися, а люди, які працюють на землі, мають відчувати підтримку держави.
Сьогодні Володимир Фроленко продовжує працювати поруч із людьми — допомагає громадам, підтримує соціальні ініціативи, реагує на звернення жителів області. Він не любить гучних слів, але добре знає, що інколи простий людський вчинок може дати значно більший результат, ніж будь-які політичні заяви.
— У будь-якій справі потрібно залишатися людиною. Посади змінюються, обставини теж, але людяність повинна залишатися завжди.
Саме ця риса — людяність — найчастіше звучить, коли жителі громад говорять про Володимира Фроленка. Можливо, тому що для нього допомога людям — не частина політичної кар’єри, а природна частина життя.
