США знають, як працює принцип “миру через силу”, але у контексті РФ чомусь обирають “мир через слабкість”.
Війна проти України перетворилася у виснажливий конфлікт з великими втратами та незначними територіальними зрушеннями. Київ та Москва за посередництва США розпочали перемовини, але ставка не лише на дипломатії — Сили оборони пішли у контрнаступ на деяких ділянках на півдні. Видання Fox News, поспілкувавшись з офіційними особами та аналітиками, виокремило три ймовірні сценарії того, як війна може розвиватися далі, пише “Дзеркало тижня“.
Затяжний глухий кут. Найімовірніше, що ситуація на фронті та за столом перемовин, яка триває зараз, залишиться такою ж протягом наступних місяців — сторони не матимуть значних успіхів на полі бою, ніхто не зможе здійснити “вирішальний удар”, а зустрічі делегацій не принесуть миру. Переможця немає, попри те, що РФ утримує п’яту частину території України, наголошує відставний генерал ВПС США, колишній верховний головнокомандувач ЗС НАТО в Європі Філіп Брідлав.
“Росія — імовірно, світова наддержава з однією з трьох найкращих армій світу і четвертими найкращими військово-повітряними силами — за 12 років захопила близько 20% України. І вони втратили, за деякими даними, понад 1,2 мільйона осіб у цьому конфлікті, — аналізує Брідлав. — З цим конфліктом Україна наполегливо працює, щоб впоратися. Це також конфлікт, в якому Росія не перемагає”.
Динаміка фронту посилить дипломатію України. Втім, Брідлав згадав про останні територіальні успіхи ЗСУ, які відбулися в той момент, коли росіянам виключили термінали Starlink — хоча президент України Володимир Зеленський наголосив, що операція СОУ на півдні розпочалася місяцем раніше, тож її результативність не варто пояснювати проблемами росіян.
“(ЗСУ — ред.) за три дні відбили результати місяців російського просування, — коментує генерал. — Це був тристоронній ривок, повернуто сотні квадратних кілометрів, і Росія зараз відступає в декількох місцях”.
Такі успіхи можуть дати Києву важелі тиску під час переговорів. Виконавчий директор Vandenberg Coalition Керрі Філіпетті додала, що це також свідчить про те, що воєнна машина Владіміра Путіна — атрофується. Він та його армія “далекі від непереможності й починають стикатися з реальними невдачами в плані можливостей і ресурсів”.
“Це не тільки найзначніше просування України за останні два роки, його важливість може відчуватися ще більш конкретно за дипломатичним столом, — повторює Філіпетті думку Брідлава. — Пошук міцного і справедливого миру через переговори часто залежить від динаміки — і прямо зараз вона на боці українців”.
Зараз для України є важливою американська підтримка, продовжує Брідлав. Перше і найважливіше для Києва в цей момент — декларативна заява Заходу і конкретно США про те, що РФ не дозволять перемогти, а Україні дадуть все необхідне, щоб зупинити агресора.
“Щоб Путін це чітко почув. І коли народ Росії це чітко почує, це змінить правила гри. Я думаю, саме тоді пану Путіну доведеться приймати важкі рішення”, — додав військовий.
Ескалація та втома Заходу. Не варто відкидати варіант того, що непослідовна підтримка партнерами України затягне конфлікт або схилить його на користь РФ. Колишня офіційна представниця Держдепу Хізер Науерт нагадала, що йдеться не лише про територіальну суперечку, адже це війна в тому числі “про ідентичність, віру і майбутнє вільної нації”.
“Росія зруйнувала понад 600 церков, переслідувала мільйони українських християн в окупації й викрала понад 19 000 дітей, намагаючись зламати дух України, — оцінює ситуацію Науерт. — Прагнення президента Трампа до міцного миру має бути підкріплене силою і підзвітністю — тією, яка захищає невинних людей, захищає релігійну свободу і повертає викрадених дітей додому”.
Тим часом відставний генерал-лейтенант Річард Ньютон називає стримування РФ — ключовим фактором. А для цього — для протистояння агресору — необхідна сила. Без неї Путін буде продовжувати жорстоко випробовувати рішучість світу, доки ціна його агресії не переважить будь-яку можливу вигоду.
“Україні потрібні не жести від світу, а непохитна підтримка з боку США і Європи, яка переконає Москву в тому, що подальше просування спричинить неприйнятні наслідки, — стверджує експерт. — … Необхідні надійні «гарантії безпеки», потужні наступальні та оборонні можливості і єдина довгострокова прихильність Заходу”.
Брідлав тим часом наголосив, що Штати вже використовували тактику “миру через силу” у випадках з Іраном та Венесуелою. Але коли справа стосується РФ, то Вашингтон чомусь застосовує принцип “миру через слабкість”.
“Пан Путін доводить, що він головний в Україні, а не Захід і вже точно не Америка. Нам потрібно змінити цю динаміку, — додає він, зауваживши, що найгірший варіант, який полягає у програші та окупації України — також можливий. — Замість того, щоб диктувати їм, що робити, ми йдемо до хороших хлопців і говоримо: «Ви повинні поступитися більше, тому що погані хлопці погано поводяться в пісочниці». Це мир через слабкість, а не мир через силу”.
