Після нападу на волонтерський центр, що стався 25 листопада, минуло майже місяць. За цей час волонтерська організація так і не дочекалася реальних дій з боку правоохоронних органів. Про це публічно заявила волонтерка Мила Юрченко у своєму дописі у Facebook, який викликав широкий резонанс.
За словами волонтерів, одразу після нападу ситуація виглядала так, ніби держава все ж реагує. Перший патруль, щоправда, відмовився приймати заяви, але згодом інші працівники поліції таки прийняли три заяви. Прибула слідчо-оперативна група, було вилучено ніж, яким погрожували волонтерам, зафіксовано пояснення, викликано швидку допомогу.
«Ми поїхали додому з надією. З впевненістю, що відкрите кримінальне провадження, що є слідство, що держава нас бачить», — пише Людмила Юрченко.
Нагадаємо, раніше повідомлялося: Напад на волонтерів у Миколаєві: керівниця центру розповіла про загрозу та реакцію поліції.
Проте далі настала тиша. Протягом майже місяця — жодного дзвінка, жодного повідомлення, жодної офіційної інформації. Волонтери намагалися з’ясувати хоча б елементарне — на якій стадії перебувають подані заяви. У черговій частині поліції телефоном їх не змогли навіть знайти. Єдина порада — приходити в «прийомні дні», яких лише два на тиждень.
Коли волонтерки Людмила Юрченко та Тетяна Радутна особисто прийшли до райвідділку, ситуація, за їхніми словами, виглядала принизливою:
«Постояли перед райвідділком, бо парковка — лише для службових авто. Навіть якщо вона порожня, ну то ладно».
До приміщення їх не пустили, персональні дані довелося диктувати просто на вулиці, де їх записували у приватний телефон і передавали далі — що викликає серйозні сумніви щодо законності таких дій.
Після тривалого очікування волонтеркам винесли «відповіді» на папірцях. І саме їхній зміст став шоком.
Офіційно повідомлено, що:
- особу правопорушника не встановлено;
- опитати його не вдалося;
- перевірку припинено;
- у разі незгоди — пропонується оскаржувати рішення в суді.
Ці формулювання, за словами Л. Юрченко, повністю суперечать реальним подіям. Адже нападника волонтери затримали власноруч, дочекалися поліції (22 хвилини), передали його правоохоронцям, його особу було встановлено на місці, а на момент написання заяв він перебував у райвідділку. Ба більше — по цій же людині паралельно розглядалася сімейна справа, суд уже виніс припис про заборону наближення на відстань 10 кілометрів.
«І тепер нам пишуть, що особу не встановлено? Це що — знущання, цинізм чи повна байдужість?» — емоційно запитує волонтерка.
Волонтери наголошують: вони не шукали конфлікту й не вимагали особливого ставлення. Вони лише очікували елементарного захисту після реальної загрози життю. Натомість отримали формальну відписку та перекладання відповідальності на судову систему, яка для пересічних громадян означає роки очікування, фінансові витрати й моральне виснаження.
«Чому наші права — це наші проблеми? Чому правоохоронці не працюють, а просто знімають із себе відповідальність?» — ставить питання Людмила Юрченко.
Волонтери підкреслюють: мовчати вони не збираються. Адже мовчання — це згода. А з таким «порядком» вони категорично не згодні.
Читайте також: Кримінальні порушення на Миколаївщині: підрядники перешкоджали державним аудиторам під час перевірки.
