До повномасштабного вторгнення продукцію аграрного підприємства “ПРАЙД СТЕП”, заснованого батьком і сином на Миколаївщині, можна було побачити на полицях супермаркетів і ринків у Києві, Львові, Одесі тощо. Однак через велику війну господарство втратило майже всю техніку та три овочесховища.
Про це пише “Українська правда“.
Після деокупації його території лишались замінованими. Тільки у 2023 році фермерам вдалось засіяти невеличку ділянку буряком і 110 га озимою пшеницею. На наступний рік “ПРАЙД СТЕП” отримало грант Mercy Corps і придбало нову сільськогосподарську техніку. Завдяки цій допомозі підприємство змогло відновитися, а доклавши власних зусиль, навіть розширити території, на яких працюють.
Заснували фермерське господарство й переїхали жити в поле
До повномасштабної війни провідне овочівницьке підприємство “ПРАЙД СТЕП” в селі Благодатне Миколаївської області збирало врожаї столового буряка (для борщу) близько 120 тонн з одного гектару. Це – справжній рекорд: навіть передові фермерські господарства збирають 90–100 т/га, а звичайні господарства, що працюють за традиційною технологією, – 30–50 т/га. Вирощували також картоплю, цибулю, гарбузи, пшеницю.
Родючість місцевих ґрунтів та застосування сучасних агротехнологічних рішень давали стабільно високі врожаї та якісну продукцію.
“Ґрунти в нас дуже гарні, родючі, але за землею треба дивитися – гарно підбирати сівозміну. Ми це робили чітко по науці. Застосовували системний підхід до вирощування культур“, – каже він.
На науково обґрунтованих методах вирощування рослин добре знався батько пана Романа – Володимир Степанович Прадун – професійний агроном. А після закінчення Миколаївського національного аграрного університету професіоналом своєї ниви став і пан Роман.
“Наша родина родом з Волинської області. До Миколаєва перебрались у 2000-му. Батько влаштувався агрономом на місцеве аграрне підприємство – перевіз нас з мамою і сестрою”, – веде розповідь пан Роман.
У 2008 році батько з сином заснували фермерське господарство в Благодатному та офіційно зареєстрували свою діяльність.
“Спочатку обробляли три гектари землі. Згодом площа збільшилась – почали сіяти капусту, цибулю”, – розповідає пан Роман.
У перші роки він і батько жили в Благодатному у вагончику-контейнері в полі. Перебрались туди з затишної квартири в центрі Миколаєва. Додому в місто їздили тільки у вихідні.
Перед початком повномасштабного вторгнення господарство, яке починалось з трьох гектарів, виросло до 161 гектара. Мали три овочесховища та складське приміщення для зберігання зернових і технічних культур, парк техніки – John Deer та інші трактори, сівалки, картоплесаджалки, автомобілі ГАЗ, – поливні системи та кілька систем крапельного зрошення.
“Кожен рік ми потроху нарощували земельний банк, адже все, що заробляли, вкладали в господарство. Все життя, все здоров’я, всі фінанси”, – каже пан Роман.
Люди, що працювали на підприємстві, – переважно місцеві – роботу мали круглий рік, добре заробляли. До повномасштабної війни у штаті “ПРАЙД СТЕП” було 8 трактористів, близько 40 працівників складів, не менше 100 працівників у полі.
Вирощені овочі постачали майже у всі великі українські міста – їх брали ринки та супермаркети в Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Хмельницькому.
“До 2014 року, до окупації, ми працювали й з Кримом – возили туди нашу картоплю”, – згадує пан Роман.
Найбільші овочівники Благодатного брали активну участь у житті місцевої громади.
“За нашої участі вирішувались майже всі питання, які виникали в селі. Більшість дитячих садочків і шкіл Миколаївської області ми забезпечували овочами зі своїх полів. Безкоштовно постачали овочеві набори багатодітним родинам, літнім людям, людям з інвалідністю. Ми всім завжди допомагали, ніколи не відмовляли“, – згадує пан Роман.
Будинок, що став новим домом, зруйнувала війна
У 2013 році, коли бізнес масштабувався, пан Роман придбав в Благодатному будинок. Зробив у ньому ремонт, завіз меблі. Більше не було потреби жити в контейнері-вагончику.
Зараз згадує, як прокинувся о четвертій ранку 24 лютого у своїй квартирі в Миколаєві. Від жахливих вибухів здригалось все місто.
“У той день ми мали замовлення на відвантаження 60 тонн цибулі та 20 тонн картоплі. Очікували на машини замовників з Черкас і Одеси. Люди дзвонять, запитують: «То що нам робити?». Дали їм відбій – не хотіли ризикувати людьми“, – згадує події першого ранку повномасштабної війни пан Роман.
Каже, що по обіді поїхав з батьком в Благодатне на підприємство. У той день ще підживлювали озимі зернові. Новини ставали дедалі тривожнішими – розуміли: російські війська просуваються в бік Миколаєва.
Востаннє пану Роману вдалось побувати у ще незруйнованому Благодатному 1 березня. Російські військові вже були біля сусідньої Снігурівки, на відстані 7 кілометрів.
Потім приїжджати було вже вкрай небезпечно.
“Через Благодатне у 2022 році проходила лінія фронту. Бої за село йшли страшні, жорстокі. Ні одна споруда не вціліла – село було майже знищене. Люди покидали все, що нажили: автомобілі, техніку. Худобу випускали в полі… йшли з білими прапорами, рятували себе, діток“, – згадує найважчі дні пан Роман.
Його новенька хата в селі теж не встояла – було пряме влучання.
Окупувати Благодатне росіянам вдалось тільки 19 серпня 2022 року, а вже 9 листопада 2022 року ЗСУ звільнили село.
Кругом були міни, батько завжди ходив попереду
Уперше потрапити у звільнене село пану Роману з батьком вдалось за тиждень після деокупації. Дороги були зруйновані, мости підірвані, навколо заміновані території. Усюди по посадках стояли розтяжки.
“Страшно було ходити. Батько завжди попереду йшов, не дозволяв себе обганяти. Натоптували з ним вдвох доріжки. Окрім мін, море боєприпасів, на полі навіть ракета лежала. ДСНС її потім вивезли. У приміщенні нашого вигорілого складу стояв остов Уралу (внутрішня опорна частина вантажного автомобіля. – Ред.). Кажуть, він вибухнув з боєкомплектом. У полі – залишки такого ж КАМАЗу“, – згадує пан Роман.
За повідомленнями Миколаївської ОВА, понад 80% території громади потребувало перевірки на забруднення вибухонебезпечними предметами, а в’їзд на окремі ділянки взагалі був заборонений. У листопаді-грудні 2022 року у Благодатному та навколишніх селах сталися кілька випадків підривів на мінах. Повідомлялось про щонайменше двох поранених, які натрапили на залишені російські протипіхотні міни поблизу сільських садиб.
“Поки ми не приїхали й не побачили все на власні очі, у нас ще була якась надія. Ми вірили, що хоч щось вціліло. Як побачили все – навалилась депресія. Чорна, як все в обпаленому нашому селі, у знищеному господарстві”, – каже пан Роман.
Були знищені майже 20 одиниць сільськогосподарської техніки, що належала “ПРАЙД СТЕП”. В одне з овочесховищ було 23 прильоти – даху не лишилось, тільки залишки стін.
“Всюди лежали груди металобрухту – знадобилось близько шести здорових фур, щоб все вивезти”, – пригадує пан Роман.
У 2022 році вперше за багато років батько і син не засіяли свої поля.
“Всю зиму ремонтували техніку – відновили кілька тракторів, придбали вживану сівалку”, – каже пан Роман.
З весни почали активно розміновувати угіддя – долучались і ДСНС, і волонтерські організації. Після перерви у 2023 році пан Роман з батьком змогли засіяти тільки 3 гектари буряка та 110 гектарів озимої пшениці.
Перший врожай завезли у розбитий склад – поставили на піддонах, накрили брезентом, утеплили, як змогли, – обклали соломою. Цей врожай буряку врятував “ПРАЙД СТЕП”. Продавши його влітку наступного року, родина фермерів змогла посіяти, окрім буряку, ще й трішки картоплі та цибулі.
Кажуть, ті дні були найважчими для всіх фермерів регіону: заміновані землі, відсутність можливості придбати насіння, нестача техніки, оборотних коштів.
З соцмереж пан Роман дізнався про діяльність Mercy Corps. Навесні 2024 року подав заявку.
Програма підтримки сільського господарства
Восени 2023 року міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps запустила Програму підтримки сільського господарства України (UASP), що фінансується Фондом Говарда Г. Баффета.
Головною метою Програми було і залишається – допомогти у відновленні сільськогосподарської діяльності та подоланні наслідків війни постраждалим місцевим родинам та ВПО, а також фермерам та бізнесам, які тісно пов’язані з сільським господарством.
