Євген Горбуров — депутат Миколаївської обласної ради, голова постійної комісії з питань науки, освіти, інновацій, молоді, сім’ї і спорту, культури та духовності. Відомий науковець, автор численних книг, дослідник, який поєднує глибоке розуміння освітніх процесів із любов’ю до культури та духовності. Ми поговорили з ним про роботу в умовах війни, виклики освіти, розвиток молоді й спорту, а також про творчість, яка допомагає зберігати віру й силу духу.
– Виконувати обов’язки депутата в умовах війни — це, безперечно, особлива місія. Наскільки складно Вам поєднувати управлінську та людську відповідальність у цей період?
– Це справді непросто. Бути депутатом сьогодні означає не просто ухвалювати рішення чи відвідувати засідання, а відчувати біль громади, чути людей, бути поруч. Війна навчила нас цінувати підтримку, людяність, щирість. І місія депутатів, нашої постійної комісії — робити все, щоб попри труднощі життя тривало, щоб працювали заклади освіти, культури, спорту, щоб діти та молодь мали перспективу. Хочу подякувати моїм колегам за співпрацю, за підтримку, за гуманізм, відповідальність.
– Ви маєте великий досвід керівної, адміністративної діяльності. Як він допомагає Вам сьогодні? Розкажіть, будь ласка, про свою роботу як голови постійної комісії.
– Досвід — це не просто багаж, це відповідальність. Я завжди вважав, що головне у будь-якій посаді — не форма, а зміст. Робота голови постійної комісії — це, передусім, командна діяльність. Ми аналізуємо стан освітньої та культурної сфер, підтримуємо ініціативи громад, допомагаємо реалізовувати проєкти. Завдання комісії — бачити не лише проблеми, а й можливості. І, навіть у нинішніх умовах, ми шукаємо шляхи вирішення питань, розв’язання проблем. Вдячний членам нашої комісії за розуміння, підтримку, конкретні справи.
– Освітня галузь завжди потребує постійної уваги й підтримки — від дитячих садків до вищих навчальних закладів. Як вдається охопити всі ці питання? Які зараз ключові проблеми у сфері освіти Миколаївщини?
– Освіта — це основа будь-якого суспільства. Зараз ми маємо складну, але важливу місію — зберегти якість навчання навіть у найважчі часи. Найперше — це безпека дітей і педагогів. Друге — підтримка вчителя. Люди, які попри тривоги, відключення, небезпеку продовжують навчати, заслуговують найвищої поваги. Болюче питання – закриття малокомплектних шкіл. Де працює школа, там живе село, громада. Намагаємось зробити все можливе, щоб школи працювали. Ми поступово адаптуємося до нових умов, розвиваємо дистанційні форми освіти, впроваджуємо інновації. І, головне, не втрачаємо віри в те, що українська школа вистоїть і стане ще сильнішою.
– Ви неодноразово наголошували на важливості збереження культурного життя навіть у найтяжчі часи. Як комісія підтримує культуру сьогодні?
– Культура — це душа народу. Вона дає нам сили вистояти, зберігає нашу ідентичність. І навіть зараз — у час випробувань — у громадах відбуваються культурні події, працюють бібліотеки, клуби, творчі колективи. Люди прагнуть мистецтва, пісні, книги. Члени нашої депутатської комісії – це небайдужі люди. У кожного свій досвід, своє бачення проблем, Ми разом плануємо діяльність, підтримуємо ініціативи, допомагаємо у межах можливостей. Адже культура — це не розвага, а духовний фронт, який не менш важливий за інші.
– Значну частину вашої діяльності займає робота з молоддю, розвиток спорту, формування активної громадянської позиції. Як, на вашу думку, сьогодні варто підтримувати молодь і спортивні ініціативи, зважаючи на складну безпекову ситуацію в області?
– Молодь — це майбутнє, і не можна дозволити, щоб війна забрала в неї мрію. Ми маємо створювати умови для розвитку, навіть, якщо це важко. Це і спортивні секції, і волонтерські рухи, і освітні програми. Молоді люди сьогодні дивують своєю зрілістю, патріотизмом, готовністю діяти. А спорт, попри всі обставини, залишається джерелом сили, дисципліни й віри у власні можливості. Ми працюємо над тим, щоб підтримка молоді та спорту не зупинялася, хоча це дуже важко.
– Попри всі труднощі, Ви продовжуєте писати, видавати книги. Це вражає. Що спонукає Вас до творчості саме зараз?
– Творчість для мене — це спосіб говорити з людьми, підтримувати, надихати. У час війни слово набуває особливої сили. Воно лікує, об’єднує, дає надію. Я продовжую писати, бо відчуваю потребу залишати після себе щось світле, справжнє. Мене хвилюють теми духовності, історичної пам’яті, людської гідності. У книгах я шукаю відповіді на ті ж питання, що й кожен із нас: як залишитися людиною, коли світ навколо змінюється.
– Які маєте подальші плани у творчому напрямку?
– Працюю над новими дослідженнями. Це і продовження попередніх праць, вивчення історичних постатей, нові роздуми про сучасні процеси в суспільстві. Є ідеї для книги. Адже навіть у найтемніші часи ми маємо залишати слід світла. Я хочу, щоб мої твори залишилися у пам’яті моєї родини, мого сина, онуків, майбутніх поколінь на згадку про тяжкі часи випробувань та про розквіт Миколаївщини.
– І на завершення: що б Ви хотіли побажати жителям рідної Миколаївщини?
– Побажав би насамперед віри. Віри у себе, у свою справу, у майбутнє. Кожен із нас сьогодні тримає свій фронт — хтось із книжкою, хтось із пензлем, хтось із дитячим щоденником у класі. Наші знання, наша культура, наша духовність — це те, що ніхто й ніколи не зможе забрати. Україна вистоїть, бо сильна людьми, які творять добро навіть тоді, коли навколо важко.
– Дякую за розмову і щирість! Подальших успіхів у депутатській діяльності та у творчості!
Незважаючи на всі жахи війни, Миколаївщина живе, працює, створює шедеври, відновлюється, йде вперед. Цей процес відбувається завдяки незламним людям, які поруч з нами. Віримо в перемогу!
Тетяна Одинцова, головний редактор сайту “Акцент”
