Яке жахіття пережила родина з Миколаєва під час масованої атаки міста й області, розповідає UNICEF Ukraine:
Ніч, коли Миколаїв зазнав чергового обстрілу, стала найстрашнішою у житті Олени — мами 17-річного Артура. У той момент жінка перебувала з чоловіком в Очакові — допомагала батькам відновлювати будинок після попередньої атаки. Вдома залишився їхній син.
Після початку повітряної тривоги та попередження про загрозу для Миколаєва, Олена одразу зателефонувала Артурові. Але син не взяв слухавку.
За кілька хвилин Олена побачила повідомлення про влучання в багатоповерхівку неподалік їхнього будинку. Вона знову набрала номер — телефон уже був поза зоною.
«Ці хвилини невідомості здалися мені вічністю», — пригадує Олена.
У цей час Артур знаходився під бетонною плитою. Під’їзд будинку, де жила родина, було вщент зруйновано, плити над головою Артура склалися. Хлопець не міг самостійно вибратися, ногу затисло, нічого не було видно через пил, звідкись лилася вода.
Читайте також: Молоді люди віком від 16 до 23 років за допомогою відеореєстраторів наводили ракети на Миколаївщину та інші регіони України.
«Подумки я вже попрощався з життям, думав про маму і тата, про наше життя, але раптом почув голоси, які питали, чи є хтось живий. Я став з останніх сил кричати, що я тут і просити про допомогу», – із жахом пригадує хлопець.
Його почули. Сусіди кинулися рятувати — і майже одразу після того, як Артура витягли, сходи обвалилися. Зараз Артур перебуває у лікарні. Медики роблять усе можливе, щоб допомогти йому відновитися.
Мобільна команда ЮНІСЕФ та Благодійний Фонд «Вітри змін» зустрілася з Оленою. Завдяки оперативній роботі кейс-менеджера родині передали речі першої потреби: одяг, засоби гігієни та надали психологічну підтримку.
