Редакція “Акценту” отримала зворушливого листа від мешканки Веселинівської громади Миколаївської області Тамари Ільїної — матері загиблого українського військовослужбовця Олександра Ільїна. Його життя обірвалося в ніч із 14 на 15 серпня 2024 року в мирному селі на Баштанщині під час пожежі в будинку, де він разом із побратимом Дмитром Ліщиною перебував після повернення з бойового завдання.
За словами пані Тамари, військові проживали в цьому будинку не одну ніч — вони мешкали там упродовж семи місяців, повертаючись із бойових ротацій. Повідомлення про трагедію родина отримала 19 серпня — тіла обох загиблих були настільки обгорілими, що спочатку їх визнали зниклими безвісти. Потрібна була ДНК-експертиза, яка тривала понад три місяці. Як з’ясувалося пізніше, її результати були переплутані: Олександра записали як Дмитра, і навпаки.
Молодший син Ярослав намагався отримати дозвіл від командування, аби побачити місце трагедії. Лише через місяць після численних звернень йому дозволили відвідати зруйнований вогнем будинок. За словами рідних, масштаби пожежі свідчили про дуже інтенсивне полум’я: обвалилася стеля, вогонь поширився по балках, дістався до шиферу. В родини виникла підозра щодо можливого підпалу.
У вересні дружина загиблого Ірина прибула з Норвегії з дітьми, щоб особисто ознайомитися з матеріалами слідства. Ярослав домовився про зустріч зі слідчим Юрієм Буланком, однак після тривалого очікування той повідомив, що зайнятий, і доручив співробітниці надати доступ до матеріалів справи. Ознайомлення породило більше запитань, ніж відповідей: за словами родини, версія підпалу не розглядалася, експертиз не проводили, а висновки поліції звелися до окурків на веранді та порушень техніки безпеки.
Читайте також: Україна готується до літнього наступу Росії – дива не буде.
Окреме обурення викликала токсикологічна експертиза, результати якої з’явилися через кілька місяців і нібито засвідчили понад 3 проміле алкоголю у крові загиблих. Проте матеріал для експертизи було взято з м’язової тканини через 12 днів після смерті — що викликає сумніви щодо її достовірності.
— «Я думаю, що мій син комусь дуже заважав… Ми не згодні з висновками слідства. Вважаю, що бездіяльність чи халатність слідчого призвели до того, що мій син і його побратим досі не поховані належним чином, а їхні душі — не упокоєні», — пише Тамара Ільїна.
Олександр Ільїн мав значний бойовий досвід. У 2015–2016 роках він брав участь у боях у Донецькій і Луганській областях. Був нагороджений численними відзнаками: медаллю «Учасник АТО», двома медалями «Ветеран війни», «Захиснику України», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та нагородою 35-ї окремої бригади морської піхоти за штурмові дії.
24 лютого 2022 року він пішов до військкомату. На прохання матері залишитися вдома відповів словами, які вона пам’ятає донині: «Мамо, я спати не зможу».
Попри звернення до юристів, прокуратури та численні офіційні запити, родина не отримала чітких відповідей, а справа, на їхню думку, просувається мляво. Тамара Ільїна звертається з відкритим проханням до Уповноваженої Президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольги Решетилової — допомогти зрушити цю справу з мертвої точки.
