123 бригада тероборони ЗСУ продовжує знайомити з воїнами.
Я побачив війну ще в перший день…
Сержант із позивним «Гарік» доєднався до війська у квітні 2022 року. У мирному житті працював водієм міжміського транспорту. Відтак і перша його посада у війську була пов’язана з транспортом.
Згодом пройшов ротацію у штурмовій роті — це був зовсім інший, значно інтенсивніший досвід.
“У штурмовій роті було страшно, але весело. Перший раз, коли я потрапив у посадку, не спав понад добу.
Після ротації я долучився до формування новоствореного підрозділу, тут став командиром мобільної вогневої групи. Спочатку підрозділ виконував завдання на Чернігівщині,
ми відзначились одразу! Коли збили свій перший “Шахед”, нас побачили й оцінили. Полювання на “пташок” продовжили і після виходу на Херсонщину. Після успішного виконання бойових завдань, мене направили на навчання до Великої Британії. Треба було рости. Я не хотів просто служити, якщо вже служиш — маєш розвиватися. От, наприклад, зараз працюю над тим, щоб отримати первинне офіцерське звання. І я точно знаю – в мене все вийде.
Війна — це завжди страшно. Люди переживають жахливі речі. І зрозуміти це може лише побратим, який разом із тобою пройшов через те саме пекло.
На сході України я отримав контузію. Поранило мого побратима. Я мав завести людей на ротацію, забрати поранених і повернутися. Але вийшло так, що вже мене виводили звідти. А ворог просто не давав можливості нормально евакуювати поранених — нещадно обстрілював весь шлях. Це справжнє пекло.
Найстрашніше — це перший бій. Тоді страх сковує все. А потім потроху звикаєш. Розумієш, що і як. Страх не зникає, але з часом дієш чітко, впевнено і швидко. Нашу справу за нас ніхто не зробить!”
Група комунікацій Регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України
