Про історію будь-якої заселеної території країни можна дізнатися з 26-томної енциклопедії «Історія міст і сіл УРСР». В 15 томі зібрана інформація про селище Криве Озеро Миколаївської області. Мене зацікавила історія 40 хат, що стояли на ханській території, на місці сучасного селища Криве Озеро. Хотіла узнати про минулі часи нашого краю більше, пише старший науовий. співробітник в Музей книги і друкарства України Лідія Гулько.
У Національній історичній бібліотеці України, що у дворі Київської лаври, на першому поверсі є каталогова шафа з ящичками, в яких зберігаються картки з назвами першоджерел «Історії…». Я скористалася цією можливістю – і певною мірою задовольнила свій краєзнавчий інтерес.
Славнозвісні 40 хат фігурують у Збірнику Херсонського земства за 1893 рік (№ 6, червень). І саме в розділі «І. Образование отдельных групп крестьянского населения и их землевладение и землепользование в прошлом».
Мовиться про вільну народну колонізацію, яка почалася ще 300 років тому (точка відліку – ХІХ ст.). Піонерами в цій справі були відважні запорожці. Потім на вільні землі потягнулися молоді й відважні люди з козацької України та Гетьманщини, які тікали від панів. Траплялися й російські розкольники, які зазнавали переслідувань за віру. Потік колонізаторів з часом перевалив через Південний Буг і добрався до т. зв. Ханської України, що перебувала у віданні татар і турків. З півдня сюди проникав молдавський «елемент».
Втікачі осідали в «диких полях», на берегах річок поряд із татарськими кочовищами. Місця, де осідали новоприбулі, називалися слободами. Особливо багато таких поселень з’явилося в Ананьївському уїзді (в 1893 р. село Криве Озеро відносилося до цього уїзду).
Мешканці нових слобід не платили податків. А в давно заселених господарі «находятся под ведомом гетмана Волошскаго (ханскаго каймакана), в откуп которому с них взымается в год со всякого прибытка скотскаго и промышленного десятая доля».
Доповнення до інформації Збірника Херсонського земства я знайшла у сучасній книжці «Кодима – мати Гіпаніса» Миколи Березницького. Це історико-краєзнавчий нарис, який вийшов у світ в Одесі, у видавництві «Екологія» в 2010 році. Щоправда, коли Березницький торкається питання слобід, то посилається на історика А. Скальського. Згідно з його інформацією, у 1764 і 1767 роках за наказом російської влади запорозькі козаки здійснили дві розвідки на правий берег Кодими, щоб дослідити ханські слободи. Саме їхні описи й лягли в основу статті збірника Херсонського земства.
Мої домисли. У ХVІІІ ст. Росія, що стала імперією, вела безкінечні війни з Османською імперією за вихід до Чорного моря. Готуючись до нової війни, Росія збирала інформацію про поселення українців на ханській території. Кіш, центр Війська Запорозького, зобов’язав начальника Бугогардівської паланки, адміністративно-територіальної одиниці, дослідити на цей предмет ханську місцину. Козаки добре знали Кодиму, яку називали своєю «козацькою річкою», та нові поселення, які з’являлися в її долині.
Те, що с. Криве Озеро підлягало оподаткуванню, вказує на давнє перебування цієї слободи на території, підвладній Кримському ханству.
Березницький описує помешкання, в яких перебували новоприбулі нашого краю. Спершу вони споруджували землянки або напівземлянки. Обжившись, ставили муровані хати. Бувало, що ці житла не мали вікон, а то й дверного полотна. Підлога – вирівняна, помазана глиною земляна долівка. Утеплювали хату солом’яним або очеретяним дахом, що мав чотири схили.
В отаких умовах жили першопроходьці Кривого Озера. Головне, що вони були вільними, не залежними від примх пана, не знали катувань. А це багато важило для відважного, свободолюбивого чоловіка.
