Регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України опублікувало історію воїна, який з перших днів війни пішов захищати Україну.
– Я не вірю в перемир’я. Адже наш ворог точно не стримає свого слова. Вони не раз вже доводили, що їхні слова не вартують нічого!
Сергій на псевдо «Таір»– головний сержант – командир відділення ракетно-артилерійського взводу. У цивільному житті він працював слюсарем в Одеській будівельній академії, а з початком повномасштабного вторгнення долучився до спротиву.
— Коли почалася повномасштабна війна, я відразу прийняв рішення долучитися до війська. Дружина моя знала про це. Тому я швидко зібрав речі та пішов. І вже 26 лютого 2022 року мене зарахували до підрозділу.
Спочатку у складі зенітного розрахунку Сергій захищав небо над Одещиною. На його рахунку щонайменше вісім збитих «шахедів». А зараз він виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку.
— Свій перший бойовий досвід я здобув уже тут – на Запорізькому напрямку. Хлопці мене гарно підготували. Розказали, що робити, як ховатися від обстрілів, щоб зберегти життя. Тому перші виходи пройшли успішно. А вже за кілька тижнів я навчився розрізняти роботу ворожих вогневих засобів, почав розуміти, коли й чим працюють по наших позиціях і від цього вибудовувати власні дії.
Основні завдання Сергія — спостереження та ураження ворожих цілей за допомогою великокаліберних кулеметів та гранатометів.
— Ми виходимо на позиції, спостерігаємо. Потім нам дають команду, координати і ми відкриваємо вогонь. Часто ворог відразу «відповідає». Тому, на жаль, дехто отримує поранення. Але ми швидко здійснюємо евакуацію та робимо все можливе, аби зберегти життя побратимам.
Сергій не вірить у швидке закінчення війни та можливість перемир’я.
— Швидкої перемоги не буде. Буде вічний конфлікт між нами. Бо наші діти багато чого вже побачили. Вони пам’ятатимуть усі втрати. Для багатьох це буде особиста історія.
Сергій обрав собі позивний «Таір», бо це поєднання двох імен його доньок — Тетяни та Ірини. У війську йому дуже бракує обіймів родини. Тому він прагне, аби війна закінчилася і всі мали змогу повернутися до своїх дітей.
— Дасть Бог і ми вистоїмо! Тому кожному українцю я бажаю єднання та злагодження. Ми маємо діяти як одне ціле. Тоді у ворога не буде шансів. Слава Україні!
