17 квітня у супроводі начальника Михайлівського ПНДВ Андрія Пасеки та наукового співробітника Андрія Козловця Михайлівський Степ відвідав доброволець, що пішов захищати Батьківщину з перших днів широкомасштабного вторгнення, матрос дивізіону морської піхоти, член Національної спілки письменників України, Міжнародний спікер – консультант з розкриття талантів і потенціалу, дитячий консультант зі шкідливого впливу девайсів, алкоголю наркотиків і сигарет, автор п’яти книжок, з котрих деякі написані під час несення служби, Костянтин Маломуж, повідомляє Єланецький Степ.
“Цей степ вражає своїм неосяжним простором, великою кількістю прекрасних рослин, своєю тишею, запахами та умиротворенням. Мені було неймовірно спокійно та комфортно, ніби я нарешті повернувся додому. Хоча я ніколи тут не бував, а я пожив у 42 країнах світу”, – так описує свої враження письменник.
Михайлівському Степу справді було чим здивувати досвідчену в подорожах по всьому світу людину. Схили балок Заповідника зустріли яскравими галявинами горицвіту весняного та волзького, сотні і сотні квіток заполонили простір навкого. Далі мигдаль степовий та терен колючий закликали зробити кілька фото на пам’ять. Поєднання ніжних відтінків білого та рожевого обох видів створює справді чудовий фон для цього. Пан Костянтин дізнався про отруйні властивості мигдалю степового та його важливу роль у ковилових комплексах, які охороняються в Михайлівському Степу. Кілька хвилин він просто спостерігав за працелюбністю мурашки лучної, адже поруч було кілька великих мурашників. Ще встиг порадувати своєю ніжною красою мініатюрний гіацинтик блідий, який вже відцвітає, але наче спеціально затримався для того, щоб познайомитись з морпіхом. Серед густої торішньої та свіжої степової трави привертали увагу строкаті півники карликові, які різнокорольовими плямками проглядали то там, то там. На підході до Романових Криниць стелився барвінок трав’янистий зі своїми бузковими квіточками-пропелерами. Привернули увагу маленькі біло-жовті квіточки фіалки польової. “Вони такі дрібні, але трапляються всюди, як їх багато!”
Письменника зацікавило походження та розташування криниць, чому вони серед степу, де нема людей. Біля самих Романових Криниць Андрій Пасека провів історичний екскурс і всі подумки перенеслися в давні часи, на півтора-два століття тому, коли степами ходили пішки, їздили на конях, коли людям дуже важливо було періодично в степу мати джерела води аби напитися самим і напоїти коней. Розповів він і про череди корів, кошари, куди заганяли на ніч овець, і про трактористів, що знаходили спочинок біля цих криниць під час тривалої роботи в полі. Також звернув увагу, наскільки змінився степ з тих пір, як була заборонена людська діяльність на території заповідника, як повернулися та розмножилися тут деякі види, що раніше майже щезли. Ледь не під кожним кущем у Михайлівському Степу гордовито та самовпевнено ходили фазани звичайні, а під час переміщення по території справжнє невелике шоу влаштував самець козулі європейської. Він вискочив з кущів у граційному стрибку висотою півтора-два метри, наче як на картині, і здійснивши кілька таких стрибків прямо перед групою людей, зник у інших кущах. “Цей момент надовго залишиться в моїй пам’яті”, коментував Костянтин Маломуж, “це було дуже красиво. За рясного цвітіння горицвіту і кульбаби звісно ж вдалося познайомитися з такими жуками як оленка волохата та хрущ-лисичка. “Скільки всюди був, але вперше бачу волохатих жуків”, з захопленням сказав морпіх про обидва види, “такі прикольні вони”. А поруч зростав оставник одеський, як мешканець Одеси Письменник радо дізнався про рослину, названу в честь цього міста та сфотографувався з нею. І проводжала з Михайлівського Степу усіх ящірка прудка, яка дала навіть кілька хвилин аби сфотографувати її, чого зазвичай не трапляється. Краса поєднана з майстерністю маскуватися.
“Дякую вам за проявлену гостинність та дуже цікаву подорож” – подякував Письменник працівникам Заповідника. “Такий простір, чистота повітря, запахи квітів. Як же це важливо! Як важливо це все показувати дітям, що в наш час застрягли в гаджетах”, – підкреслив він як спеціаліст з проблем залежності дітей та юнаків від девайсів. “Сам я відпочив душею тут, вражень вистачить на багато днів. Дякую за подарований настрій! Я був в десятках країн, у різних природних зонах, але цей Заповідних не схожий на жодне місце де я був. Справжній дикий степ, який тепер трапляється так рідко!” підсумував Костянтин Маломуж.
Автор допису Андрій Козловець
