“Перші вибухи пролунали геть близько до нашого будинку, тому я попросив дружину укритись або у підвалі, або в кімнаті без вікон, а сам поїхав на роботу, бо розумів, що потрібен там”, – Ростислав Поганець, пожежний-рятувальник з Миколаївщини.
Про це пише Головне управління ДСНС України у Миколаївській області.
Чоловік шість років працює в Миколаївському гарнізоні оперативно-рятувальної служби. Було багато виїздів на ліквідацію пожеж та небезпечних подій, та все це не стає у жодне порівняння із тим, з чим довелось стикнутись протягом останніх трьох років.
“З початку повномасштабного вторгнення багато чого змінилось в роботі. Все ніби то те саме: і вогонь горить як і раніше, і події іноді були схожі на “довоєнні”, але масштаби та підходи — геть інші. За цей час було і страшно, і моторошно, і складно. Але ми вистояли в перші дні, і продовжуємо далі виконувати завдання за призначенням, бо це наше покликання”, – розповідає Ростислав.
Чоловік досі, як у страшному сні, згадує перші вибухи, які пролунали геть поряд із його будинком. Тоді він, першою справою, попросив дружину убезпечитись — сховатись або у підвалі або у кімнаті без вікон, та помчав на роботу, бо розумів, що потрібен там.
В наступні дні сержант служби цивільного захисту просив дружину виїхати в більш безпечний регіон, бо, як сам каже, важко працювати та віддаватись роботі на всі 100 відсотків, коли думки твої вдома.
“Вона ні в яку не погодилась залишити мене в небезпеці одного. Тому прийшлось і в цьому плані адаптуватись до реалій. Коли лунають вибухи, ми одразу зідзвонюємось, дізнаємось чи все добре один у одного, і тільки потім я перемикаю увагу на роботу”, – ділиться старший пожежний-рятувальник.
Попри всі небезпеки, ризики повторних обстрілів, Ростислав не жалкує, що обрав цю професію, бо мріяв про неї з дитинства. Він впевнений, що російським військам ніколи не вдасться зламати героїчний дух українців, і ми всі обов’язково вистоїмо в цій несправедливій боротьбі за справедливий мир та незалежність для України!
