— Нікого не лякає безліч поранень, контузій, ампутацій, після яких ми відновлювалися, і, наче кіборги, ставали до строю. Середній вік – 45, і величезне небажання демонструвати свою обмежену придатність. Наша бригада – це 100 відсоткова мотивація, — так каже військовослужбовець 123 бригада тероборони ЗСУ / 123 territorial defense brigade на позивний «Маск», який «відбув вахту» протягом 39 діб на херсонських островах і повоював на Сході.
За словами захисника, з розвитком БпЛА ротація на островах дедалі все більше була пов’язана із смертельною небезпекою, пише Регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України.
— Острови стогнали від ворожих скидів, танкових пострілів, гармат. Мій крайній вихід на острів, на якому я провів 39 діб, був надважким, не зважаючи на проведену колосальну роботу з планування і підготовки ротації. Задача ще ускладнювалася тим, що ворожі дрони долітали до місця і «сідали» на воду, в очікуванні наших човнів.
Того літнього дня шлях на острів проходив під обстрілами, ми нарахували до 20 приходів, і тільки Господь і наш драйвер могли знати, як уберегти особовий склад, і техніку від смертоносного «дощу».
39 діб я добровільно виконував бойові завдання на острові… Перша евакуація, від якої я відмовився, друга, третя… Хлопці мінялися, а я робив свою дуже корисну для мого батальйону справу. Я експерементував, оскільки мав відчайдушну теорію, в яку ніхто не вірив, і яка принесла величезну користь моєму підрозділу.
За психолога в мене був телефонний додаток з вивчення англійської мови, яку я успішно подолав. Все вийшло, і я планував залишатися ще, але мій командир батальйону піклувався про моє здоров’я більше, ніж я. Бойове завдання було виконане, і довелося повертатися на материк…
Зміна прибула на острів у вже пошкодженому по дорозі FPV дроном човні. Поранених не було, але човен тонув, наполовину заповнений водою, двигун перегрітий… Завантажуємося, вичерпуємо воду, на нас летить дрон. Вмикаємо РЕБ, дрон падає в 100 метрах від нас. Кружляли по протоках, аби вийти із зони ураження, з намотаними на мотор лататтям, по дорозі «заглушили» ще два ворожих FPV. Човен пришвартували, завантажилися в автомобіль – речей багато, часу обмаль. Я став на підніжку, тримаюся за рейлінги, авто їде. Навздогін нас вражає FPV дрон… Завдяки майстерності водія – жодного постраждалого, я теж в нормі. За інерцією їдемо ще 100 метрів, наша «ластівка» димить. Пересадка на інше авто, і ми в обіймах побратимів.
Неголений і зарослий, цього дня я почувався героєм, і почув чимало гарних слів на свою адресу від побратимів. Багато хто з них в жовтні 2024 поклав своє життя, захищаючи український Донбас…
Наші захисники невтомно стоять за нашу свободу! Слава українським воїнам!
