Юлія Вежновець – секретар директора гімназії з променистою усмішкою, умілець своєї справи, яка пише наукові дослідження для міжнародних конференцій, пише Аспект.
ЇЇ погляд – сповнений радості, світла. Відкритий, ясний. Він зупиняється на тобі так тепло і сонячно, – неначе вся щирість планети торкнулась твого серця…
Якщо вперше заходиш у приймальню директора Миколаївської гімназії № 57 імені Т.Г.Шевченка, – Юлію запам’ятовуєш відразу. Її привітність, променисту усмішку, подаровану тобі не просто як знак гарного етикету і приємної вдачі, а й як вияв людської доброти…
На цій посаді Юлія Володимирівна працює з 1995 року. Фактично, відразу після закінчення школи. Варто зазначити, що отримавши атестат, спершу спробувала себе в іншій професії.
– Але це було «не моє», хоч попередня робота спокійна і тиха, – згадує секретарка Юля. – Бо я люблю гамір, емоції, жваві стосунки у колективі. Люблю людей. Мені здавалось, я там задихаюсь, мені не вистачає повітря. Не дивно, що там не затрималась…
Я з дитинства мріяла про роботу секретаря. Ще у шкільному віці удома збирала блокноти, записувала розпорядок дня для свого умовного «шефа». Вигадувала від його імені усілякі доручення «підлеглим» іграшкам, які були у мене. Мені дуже це подобалось! Наприклад, «доручала» хто має – полити квіти, протерти дзеркало у передпокої тощо. Це було так цікаво. Приємно, що моя дитяча мрія не обминула мене, вона стала професією, яка мені так подобається. Мені подобається щоранку першою приходити у гімназію, своїми ключами відкривати приймальню, сумлінно виконувати свою роботу, радо вітатись з кожним, хто заходить, бажати гарного здоров’я наостанок.
Нині важко уявити будь-який колектив без посади секретаря. І дарма вважають, що це проста професія. Секретар директора гімназії – це і психолог, який першим приймає батьків майбутніх першокласників, а отож – справляє враження про навчальний заклад. Це і кадровик, який має добре володіти питаннями законодавства. Інколи, це і референт директора.
Секретарю упродовж робочого дня доводиться виконувати різні функції, одночасно тримати у пам’яті багато інформації.
Юлія Вежновець розповідає: «Наприклад, ти працюєш за комп’ютером, готуєш накази, а у цей час мусиш раз по раз відриватись від монітору, щоб відповісти на телефонні дзвінки – одну інформацію прийняти і доповісти директору, іншу – терміново надати, – якщо це телефонують з управління. Секретар директора гімназії має добре знатись на оргтехніці, мати бездоганні знання у комп’ютерних програмах».
Директор гімназії Андрій Анатолійович Малахов вважає, що у навчальному закладі секретар є не просто правою рукою керівника.
Навчальний заклад – це гавань дитячих пристрастей, де вирує життя, де завжди рух, дія. Секретар має насамперед любити учнівський колектив – і найменших школяриків, і найстарших – підлітків. А для педагогічного колективу має бути «своєю людиною», яка створює спокійний мікроклімат, уміє уникати конфліктності, – а Юля здатна сприяти атмосфері щирості і доброзичливості. І все ж найважливіша її риса – це відповідальність. На неї завжди можна покластись.
– Завдяки Юлії Володимирівні ми одні з перших у місті упровадили електронний документообіг, – наголосив А.А.Малахов. – Своїм досвідом Юлія Вежновець поділилась на міжнародній конференції в Анкарі (Туреччина, 5-6 березня 2021 року). Це була наша спільна доповідь. Було узагальнено напрацювання фундаментального науково-практичного дослідження «Впровадження електронного документообігу в освітній заклад».
Доповідь прозвучала на міжнародному науковому заході та була відзначена сертифікатом міжнародного зразка. Річ у тому, що наш навчальний заклад є першим, який у січні 2021 році включили до Центру українсько-європейського наукового співробітництва. Це дало можливість нашим педагогам публікувати наукові статті у збірках європейських університетів. І хоч Україна ще не приєдналася до Європейської хмари відкритої науки, але на рівні свого навчального закладу ми вже зробили перші кроки. Наші публікації є, наприклад, у збірках наукових праць у Кембриджі й Венеції.
Наші вчителі є учасниками міжнародних європейських конференцій (Австрія, Італія, Угорщина, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Туреччина, Болгарія та інші країни).
І те, що на рівні з кращими педагогами свої напрацювання представив секретар директора навчального закладу, – свідчить про його високий професіоналізм, сучасні підходи, високі професійні стандарти.
Педагог-організатор Ніна Сергіївна Ткачик говорить:
– Ми поважаємо свою Юлію Володимирівну. Довіряємо їй. У неї дуже спокійна вдача, вона має особливий талант, як уникати метушні та химерам. Її слова завжди виважені, і як колега вона завжди щира. А також усміхнена, привітна. На мій погляд, вона ідеальний секретар у навчальному закладі.
Вчителька української мови та літератури Галина Миколаївна Перепелиця додає:
– Ми бачимо нашу Юлю постійно за роботою. Вона як бджілка, у якої практично не буває вільного часу. Тому у неї такий суворий порядок в документообігу. За ці два роки в умовах війни значно зросло навантаження, адже, по-перше, ми стали гімназією, а по-друге, працюємо дистанційно.
Значно зріс учнівський і вчительський колектив. До нас прийшли діти з Херсонщини, які були під окупацією. Нині у гімназії навчається 1460 дітей, відповідальність за веденнях особових справ яких покладено на секретаря. Який би не був документ, Юля Володимирівна без вагань знає, де він зберігається, у якому місці, і може його надати. Та що казати! Ви назвете прізвище учня, і вона за мить скаже вам – це наша дитина, чи в нашій гімназії такої немає!
Я працюю у цьому навчальному закладі вже 30 років. На моїх очах проходить увесь її трудовий шлях – від друкарської машинки – до інформаційних технологій: нам пощастило із секретарем. І як з достойною людиною, і як з надійною колегою, і як з професійним фахівцем!
Бібліотекар гімназії Наталя Миколаївна Гринько каже:
– Приємно, що існує таке свято, як Міжнародний день секретаря, адже ця професія входить у п’ятірку найбільш затребуваних. В Україні підготовка професійних секретарів розпочалась у 1868 році у Харкові.
А взагалі, ще у ХУІ-ХУІІІ ст. існувала ця посада. Зокрема, очолював Канцелярію Запорізької Січі військовий писар, якого обирали козаки. Це була дуже освічена і шанована людина, яка вела усю документацію козацької держави, мала вплив на внутрішню та зовнішню політику Запорізької Січі.
З появою друкарської машинки на цю посаду почали набирати жінок. Нині це далеко не жіноча професія – секретарями керівника працює чимало чоловіків. Адже вимоги зросли, потрібно мати юридичну підготовку, знати іноземні мови.
Започаткували Міжнародний день секретаря у 1952 році у США – у рамках традиційного Тижня професійних адміністративних працівників.
У наш час це свято відзначають усі, від кого залежить робота офісу: секретарі керівників, помічники директора, офіс-менеджери, асистенти.
Гарна традиція! Слово секретар походить з латинської, від – секрет, і означає довірена особа. Професія вимагає стресостійкості, уважності і привітної усмішки, – що й притаманне нашій Юлі.
Бібліотекар Н.М.Гринько також зауважила, що у багатьох країнах світу існує традиція: у день свята своїй «правій руці» вдячний шеф ставить букет квітів на робочий стіл. А у якості подарунка – навіть цукерки чи парфуми. Іноді, дозволяються навіть надто фамільярні вчинки. Зокрема, як у Німеччині, де у це свято секретар може дружелюбно надрізати своєму босу краватку. А в Англії – шеф запрошує свого секретаря на святковий обід.
Насамкінець, хочеться зауважити, що не високі регалії роблять людину шанованою.
Юлія Вежновець у своєму колективі – улюблениця, працю якої цінують.
Вона людина на своєму місці. Сумлінно ставиться до своєї роботи, шанує родинні цінності, любить подорожувати по Україні, відпочивати на природі, захоплюється краєвидами рідної України, разом з чоловіком об’їздили багато фантастично красивих і цікавих місць.
У неї все справжнє – і усмішка, і душа, і – доля…
Олександра Ментель, журналіст
