Сьогодні Анатолію Качану – 82, нагадує Віктор Жадько на своїй сторінці у Фейсбук, пишк Аспект:
– Коли побачив оту цифіру, яка засвідчує роки іменинника, я – ох… же!….в смислі – охолов панікувати своїми, хоч і поважними, літами. Правда, в Анатолія Леонтійовича вже паморозь пройшлася на голові, у вусах заплелася білизна, та й ноги, бува, теремтять (нє, не од того…) – оце йшов, коли сніжку підсипало, то мало не гепнувся, тому опісля надвір не виходив, допоки не потепліло.
Анатолій родом з узберегів Божої ріки, з того південного краю, який благословив для України: Аркаса, Глазового, Вінграновського, Сизоненка, Мозолевського, Пучкова, Бойченка, Карпенка, Золотоношу, Марущак і ще неймовірно багато талановитих майстрів пера; короче – іменинник з села Гур’ївка Новоодеського району Миколаївської області.
У переліку творчих здобутків письменника – більше як 20 книжок не лише для дітей та юнацтва, добірки поезій, що увійшли до шкільних підручників і посібників, хрестоматій та антологій дитячої літератури, численні публікації в зарубіжних виданнях, пісні, написані у співавторстві з композиторами, статті та інтерв’ю.
Анатолій Леонтійович не тільки письменник, а й досвідчений журналіст, сумлінний редактор, знавець літератури, заслужений працівник культури України, Відмінник освіти України, лауреат премій імені Миколи Трублаїні та імені Лесі Українки. Володимир Рутківський, автор трилогії про джур козака Швайки, вручаючи переможцю конкурсу іменну премію «Джури», справедливо сказав: «Хто такий мастодонт? Це Анатолій Качан, найстаріший і найпорядніший український дитячий письменник».
А я б додав – ще й громадський діяч: із племінником Олександром Зубовим, міжнародним гросмейстером, багаторазовим чемпіоном Миколаєва з шахів, ініціював проведення в місті корабелів Першого в Україні та Другого, пам’яті М. Вінграновського, турнірів шахопоезії.
Біобібліографічний нарис про іменинника називається «Анатолій Качан: «Я ще не виписався як поет незабутніх дитячих вражень» – і це об’єктивно, бо уже підготував чергове видання (вичитує!), де буде багато цікавого і вражаючого.
Шановний Анатолію Леонтійовичу: твоя життєва і творча дистанція – особлива і насичена подіями, якими варто гордитися. Бажаю – а до мене приєднаються іще неймовірно багато твоїх читачів, малечі і дорослих, колег і земляків, в багатослів’ї яких буде і цих два слова: миру та довголіття!
Редакція Аспекту приєднується до привітань і бажає шановному земляку здоро’я, добробуту, миру!
